Чудова мама, турботлива бабуся і любляча дружина – ці всі високі титули в собі з гордістю поєднує Оксана ЛОЗОВА. Попри масу справ на роботі на посаді завідуючої відділенням педіатрії №2 Рівненської обласної клінічної лікарні, політичну діяльність в якості голови Рівненської територіальної партійної організації Радикальної партії Олега Ляшка, депутата обласної ради, Оксана Василівна з впевненістю заявляє, що сім’я повинна завжди бути на першому місці. Тому для неї родина – її фортеця, прихисток, де можна поговорити про все, де завжди підтримають та зрозуміють де люблять, цінують і вірять в тебе більше, ніж навіть ти сам.
- Мої батьки завжди були для мене прикладом як професіоналів-лікарів, так і істинних патріотів своєї країни. З покійним батьком ще за радянських часів багато говорили про Україну – він мріяв, що наша держава стане незалежною, багато читав, добре знав історію, для нього святими були українська мова, українська церква… І по життю я завжди “приміряла” себе до них, думала, як мої батьки вчинили б у тій чи іншій ситуації. Щоденно дякую своїм батькам за те, що завдяки їм я така, яка є нині. Всі мої здобутки та успіхи – їхня заслуга.
- З чоловіком ми разом вже 38 років. Одружилися ми молодими, і за стільки років можу з упевненістю сказати, що розуміємо одне одного навіть без слів. Завдяки підтримці батьків ми здобули хорошу освіту, а коли народився старший син, батьки завжди з радістю допомагали нам у його вихованні.
- Часто мене запитують про те, як можна зберегти любов упродовж стількох років спільного життя. На мою думку, все залежить від того, що ми вкладаємо у це поняття. Для мене любити – це розуміти, поважати, підтримувати, допомагати, в деяких ситуаціях стримувати надмірні емоції, інколи змовчати, обдумати все, зрозуміти… І я щаслива, що у нас з чоловіком саме такі стосунки.
- Зараз у житті моя найбільша втіха – наш онук. Звісно, шкода, що інколи я не можу приділити йому стільки часу, скільки мені хотілося б, але дуже багато вільного часу ми проводимо разом. Діти наші були шибайголовами, а онук – інший, він – Божа милість для нашої родини. Я вірю в те, що він буде щасливим у житті й досягне того, чого прагне. Нині його захоплення – малювання, і в нього дуже гарно виходить. Це у нас, напевно, генетично закладено, адже всі мої чоловіки навчалися у художній школі.
- У нашій родині немає особливих сімейних традицій. Але, наприклад, на такі великі свята, як Різдво та Великдень, уся наша дружна родина збирається разом, щоб розділити радість цих свят. Приємно, коли люди відкладають справи, знаходять час, щоб зібратися за одним столом, поговорити, бо це так важливо за шаленим ритмом життя знаходити час для близьких та рідних людей.