Тисячі українських чоловіків та жінок упродовж майже трьох років віддано боряться за свободу та цілісність України. Підступний ворог не знає ані жалю, ані доброти до наших захисників. Проте сміливості, силі та завзяттю воїнів світла, як неодноразово називають наших військовослужбовців, немає межі. А те, що саме вони відстоюють правду, підтверджує і велика кількість воїнів-іноземців. Добровольці з інших країн стали на захист українського народу, борючись проти несправедливості, агресії та тиранії.
Інтернаціональний легіон об’єднав у своїх лавах представників багатьох національностей. Більшість із них мають військовий досвід, пройшли вишкіл чи вже брали участь у бойових діях. Та для багатьох війна в Україні стала чимось зовсім іншим – прикладом сучасного та від того іще більш жорсткого протистояння.
45-річний колумбієць Хуан Карлос Гонсалес Янес вирішив приєднатися до Інтернаціонального легіону Збройних сил України після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Незважаючи на тисячі кілометрів, що відділяють його рідну Колумбію від України, він не міг залишатися осторонь, коли війна почала руйнувати українські міста.
“Я почув про вторгнення Росії в Україну і зрозумів, що тут потрібні бійці з різних країн. Як солдат, я не міг залишатися осторонь. У Колумбії, якщо ти був солдатом, то ним залишаєшся на все життя”, — розповідає Хуан Карлос про свою мотивацію.
Його рішення приїхати до України викликало різні реакції серед рідних та друзів. Дехто підтримував його, знаючи про його любов до військової справи, але багато хто боявся за його життя. “Багато друзів загинули, і новини лише підсилюють їхні побоювання”, — додає він.
Хуан Карлос має багаторічний досвід військової служби в Колумбії, де він протягом 13 років боровся з незаконними збройними угрупованнями та наркокартелями. Проте війна в Україні виявилася зовсім іншою.
“Це високотехнологічна війна з великою кількістю сучасної зброї. У Колумбії ми переважно боремося з підривною діяльністю та проти наркомафії”, — пояснює він.
У грудні 2022 року під час мінометного обстрілу на Донеччині Хуан Карлос отримав серйозне поранення лівої руки. Його доставили до Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни для лікування та реабілітації. Аби відновити функціональність руки на 100%, нині колумбієць разом із медиками працює над рухливістю пальців, які постраждали внаслідок травми.
Крім лікування, фахівці госпіталю допомогли Хуану Карлосу підготувати документи для проходження медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), щоб він міг отримати компенсацію за отримані травми.
Незважаючи на труднощі та випробування, Хуан Карлос не втрачає надії. Його найбільша мрія — побачити перемогу України.
“Я хочу допомогти Україні стати настільки незалежною, наскільки це можливо”, — ділиться він своїм прагненням. Після завершення війни він мріє повернутися до Колумбії, проводити час із дітьми та бачити, як вони ростуть. — “Коли я стану дідусем, я хочу мати свій будинок, їздити на пляж і жити спокійним життям. Але спершу я повинен завершити свою місію тут”.
Історія Хуана Карлоса демонструє, що війна в Україні торкається людей по всьому світу, спонукаючи їх допомагати, навіть коли це пов’язано з особистими жертвами. Його вибір і досвід служби є прикладом міжнародної солідарності та підтримки в боротьбі за свободу. Хуан Карлос — один із тих, хто добровільно став на захист України, доводячи, що навіть на відстані тисячі кілометрів люди готові боротися за справедливість та мир.