Починаючи з 18 січня в Кінопалаці “Україна” розпочалася трансляція повнометражного фільму “Відадана”, який зняли за твором Софії Андрухович “Фелікс Австрія”. Режисеркою стрічки виступила відома рівнянка Христина Сиволап. Спочатку фільм не мали показувати у Рівному, але на численні прохання, кінотеатр таки запустив сеанси.
Фільм сподобався рівнянам, які вже встигли його переглянути. Ось кілька найцікавіших відгуків з соціальних мереж:
Вітаю!!! Неймовірний фільм, щойно із сеансу! ❤️
=====================================
Гарне у кожному кадрі, наше, українське, емоційне і ніжне, якісне кіно!! Радіємо, що Рівне-місто талановитих людей і саме тут народилась Христина Сиволап!!)) Успіхів і нових проектів!! Юрий Дейнега – з прем’єрою!!)) Ви – дуже органічний на екрані!!)) Alla Samoylenko і вашим очам дякуємо, що уміють розгледіти красу!!))
Р.S. Хочеться побачити ще “Мої думки тихі”, тому кажу цю думку голосно!!))
=====================================
Естетичне задоволення та приємний післясмак від якісного українського кіно!
Це дуже вдалий дебют, як на мене.
Вітаю Christina Sivolap і дякую!
Аншлаг в рідному місті та оплески стоячі.
Всім раджу подивитися «Віддана».
РІВНЕ. Спецпоказ фільму “Віддана” та зустріч із режисеркою.
=======================================
Любити – це означає турбуватися про інших, забути про себе ???? Слова із фільму «Віддана».
=======================================
Вчора дивилися фільм Віддана. Приємно виходити з кінотеатру з висновком, що українське кіно таки буває цікавим і якісним. І, здається мені, буває таким дедалі частіше 
😉
Спочатку більше кидалися в око прорахунки і недосконалості, але з часом розвиток сюжету все ж перемикнув увагу на себе. І хоч були моменти, які я очікувала побачити з іншими акцентами, – бачення авторів фільму доволі цілісне. Той момент, коли є простір для внутрішніх дискусій 
🙂
А спілкування з режисеркою Христиною Сиволап по завершенні перегляду взагалі додало відчуття, що український кінематограф – реальний, живий і перспективний. От тільки головну героїню зіграла (як на мене, дуже вдало) полячка. Не виходить прямо так зовсім пишатися “за наших” 🙂
Загалом, дивитися варто. Тим більше, покази у Рівному таки продовжили! Тож хто не був – у вас є можливість самим оцінити і підтримати “вітчизняний продукт”.
П.С.: Про що фільм? Про те, що ми самі собі створюємо кордони і живемо у своїх ілюзіях. Тоді як світ дає нам безліч можливостей. Треба брати
==========================================
Прем’єра фільму Віддана, дякуємо за чудову, атмосферну історію усім хто створював цей фільм. ❤??
Вітаємо з режисерським дебютом у великому кіно нашу рівнянку Христина Сиволап (Christina Sivolap)??
Рівняни обов’язково всі у кіно!!!
Віддана з 18 по 29 січня у прокаті
#українське #кіно #премєра
P.S Кінопалац Україна, сподіваємось в нашому місті зможемо побачити також прем’єру Мої думки тихі / My Thoughts Are Silent
=======================================
Христино , фільм дуже крутяцький , ти велика розумашка . Оператори та монтажникі просто вразили . Ми з друзями досі під враженнями , ловили себе на думці , що це закордонні актори з нашою озвучкою. З гордістю можу сказати , що твоя робота стала на сьогоднішній день в моєму серці номер? . Від сьогодні , це мій самий улюблений сучасний фільм українського виробництва.
???????
Творчого натхнення і необмежених бюджетів.
======================================
Завдяки небайдужим рівнянам у кінотеатрі сьогодні можна було переглянути нову українську кінострічку Віддана , режисеркою якої стала Христина Сиволап.
Знятий фільм за мотивами роману Софії Андрухович «Фелікс Австрія».
Сюжет розгортається в Станіславові (давня назва Івано-Франківська) на перетині 19 та 20 століть.
Наче цікаві сусіди, уважно спостерігаємо за непростими стосунками двох жінок – служниці Стефанії Чорненько та панянки Аделі Анґер.
Дівчата зростали разом після трагічної загибелі під час пожежі дружини доктора Анґера та батьків Стефанії, котрі були при родині домашніми працівниками.
25 років живуть поруч одна одної. Разом навчаються, конкурують за увагу, плетуть інтриги, кепкують одна з одної, але не можуть йти власними окремими шляхами, хоч спільний їх і виснажує. Аделя виходить заміж, а Стефа все ж живе при ній, ведучи усе хатнє господарство.
Кожна жінка плекає свою реальність.
Стефанії, від імені якої ведеться розповідь, дискомфортно через своє становище служниці. Вона переконана, що мусить завше лишатися при Аделі, бо та без неї нічому не дасть ладу, слабка й беззахисна. Водночас Стефі неприємна Аделина зверхність, чванливість. Дівчина звіряє свої думки молодому священикові, котрий отримує парафію при в’язниці.
Із його вуст злинає думка: “Стефанія та Аделя – два дерева, які переплелися та заважають рости одне одному”.
Зв’язок, породжений вогнем, вогонь і руйнується.
Під час пожежі в домі Аделі Стефанія врешті усвідомлює, що час йти у світ самій, будувати власні мости, відкинути старі переконання.
Стрічка про тягар переконання, про відданість, яка виростає від недомовок та надмірної фантазії, про дивовижні ігри нашої свідомості, ілюзію та казку, яку витворивши раз у своїй уяві, намагаємося намертво вцементовувати, відмовляючись чути голоси зовнішнього світу.
А ще ця стрічка про важливість говорити, відверто, відкидаючи жалі й терзання, тверезо й прямо, бо від цієї прямоти може залежати чиєсь життя, а може й твоє власне.
Кіно сприймається легше й, певне, спокійніше, аніж книга Софії Андрухович, котра лягла в основу. Кадри ніжніші й ласкавіші, натомість слово гостріше й місцями навіть дошкульніше.
Чи казка це? Якщо і так, то досить повчальна, бо кожен отримує те, чого прагне. Отже, бажання й своє уявлення про них треба добре обмірковувати.
Однак, і стрічка й книга точно варті нашого цінного часу.