2018-й – черговий період, який буде вписаний в історію України як героїчний час боротьби за Незалежність. Наше майбутнє твориться на наших очах, а тому прийдешній рік може бути не менш знаковим.
Про важливі події сьогодення, сподівання і прогнози точилася бесіда з Романом КОВАЛЕМ – відомим у Рівному лікарем, політиком та громадським діячем.
– Пане Романе, яким для вас був рік, що минає?
– 2018-й – дуже складний час. І не особисто для мене, а, без перебільшення, для всього українського народу. В попередніх інтерв’ю я не раз наголошував, що кінець року буде непростим для України. Росія не залишить поза своєю увагою той поступ вперед, який робить наша держава, виходячи із зони російських імперських посягань. Так і вийшло – Російська Федерація, не криючись, застосувала силу супроти українських моряків в Азовському морі, у Керченській протоці, й полонила їх. Це вже неприхована військова агресія проти нашої країни. Важливо врахувати, що перед цим росіяни кривили душею, проти нас воювали російські військові, які буцімто були у відпустці або офіційно не належали до військових частин – фактично до цього не було настільки явної агресії. Наприкінці листопада все кардинально змінилося – воєнний стан запровадили у десяти областях, які знаходяться на кордоні з Росією. Росія нас у спокої не залишить, Путіну потрібна влада над Україною.
– Чому ви в цьому переконані?
– Без України Росія не володітиме двома головними речами: історична спадщина, на яку вона сподівається, адже Русь, до якої апелює Росія, почалася з України, та духовна спадщина. Хрещення Русі теж поширилося з Києва. До цих двох цінностей російська влада увесь час звертається. Без нашої країни Росія втратить те, чим вона найбільше бравує – власний уявний імперіалізм. А без відчуття імперії ця держава існувати не здатна. Її міфічна імперська ідентичність багато в чому залежна саме від України – увесь час, від початку Незалежності, наші сусіди робили все, щоб зберегти вплив на нас. І навіть зараз у їхньому інформаційному просторі більше розмов про Україну, ніж про свою батьківщину. Й тому вони триматимуться на наших теренах зубами, аби тільки не випустити Україну зі своєї геополітичної орбіти. Розколоти нашу державу через ідеї сепаратизму не вдалося, оскільки більшість наших земляків вважає себе громадянами Української Держави, тож боротьба буде продовжуватися! Хочу ще наголосити: протистояння обох країн лежить у площині ідеологічній та світоглядній, адже Незалежна Україна – загроза путінській Росії. І давайте говорити прямо: ми в оточенні не лише явних, але й прихованих ворогів. У нас є велика кількість “друзів”, з якими і недругів не треба, адже вони готові у будь-який момент встромити ножа у спину українському народові. Це і Угорщина, яка попалася на тому, що роздавала на Закарпатті свої паспорти, й Польща, яка постійно нам згадує так звану Волинську різню й воліє змовчати, що це була трагедія не лише польського народу, а й українського. Поляки не полишають своїх претензій щодо Львова. Також Чернівецька область є ласим шматком для Румунії. Тому в нас, повторюся, багато друзів, які готові задушити в обіймах. У такій ситуації пильності нам втрачати не можна.
– Зараз часто говорять, що може бути повномасштабне вторгнення в Україну з боку Росії. При чому на це вже й натякають навіть можновладці. Пане Романе, на вашу думку, це можливо?
– Маю деякі припущення щодо цього, а справдяться вони чи ні, стане відомо протягом кількох місяців. Велика ймовірність, що повномасштабна війна з Росією буде. І скоріше за все, її початок припаде на січень-лютий 2019 року. Російській Федерації потрібен вихід до Херсонської, Одеської, Запорізької та Миколаївської областей, аби постачати воду та електроенергію в Крим. Якщо це не зроблять, то росіяни повністю втратять наш півострів. Не дивлячись на те, що вони побудували Керченський міст і намагаються ним завозити продовольчі та інші ресурси, все ж така комунікація дуже затратна. Та й завдяки природним впливам і факторам, не певний, що цей міст довго простоїть. А ще для Росії Україна важлива як геополітичний простір, адже наша країна – це значний обшар у центрі Європи, тож той, хто має вплив на неї, впливає і на політичні процеси в інших європейських країнах, адже ті завжди беруть до уваги політичний й економічний стан тут.
– Якщо події будуть розгортатися за найгіршим сценарієм, як ми повинні до цього готуватися?
– Як я вже казав, ми повинні мати холодний розум і витримку, не піддаватися панічним, імпульсивним чи занепадницьким настроям. Не варто забувати, що маємо великий військовий досвід. Ті, хто вже пройшов горнило війни, з готовністю візьме в руки зброю знов і стане на захист Батьківщини. Націоналістичні сили проводять військові вишколи, де наші побратими і посестри готуються до екстремальних умов життя і ведення бою. Історія знає багато прикладів, коли менший за чисельністю народ перемагав у рази більшого супротивника. Тож опускати руки і здаватися, м’яко кажучи, не варто.