Здоров’я українців – найбільший скарб нації та й, власне, для кожної людини. Ми стали вразливішими до хвороб через стреси, надмірні навантаження на роботі й удома, неправильний спосіб життя. Причому серцево-судинні недуги помолодшали, а їхня кількість значно збільшилась. Сьогодні ми розмовляємо із Аллою Василівною МАТВІЙЧУК, завідувачкою відділення лікування складних порушень ритму серця в КНП “Центральна міська лікарня“ Рівненської міської ради, лікарем-кардіологом вищої категорії, очільницею науково-практичного проєкту “Рівненські Кардіологічні Дні“.
– Що найбільше подобається у вашій роботі?
– Звісно, те, що можу допомогти людині, яка має проблеми зі здоров’ям. І коли у хворого, який прийшов із серйозними проблемами, серце б’ється рівно, без перебоїв, це для мене радість. Як і для кожного нашого лікаря. Заради цього й працюємо. А ще те, що наш колектив – це команда однодумців, яка поважає та підтримує один одного, є єдиним цілим, де кожен відповідально ставиться до своєї роботи, і ми разом працюємо на позитивний результат!
– З ким із визнаних кардіологів світу, провідних світил медицини співпрацюєте?
– Звісно, зупинятися і тупцювати на місці у медицині сьогодні не вийде, адже вона неймовірно швидко йде вперед. І часто те, що колись здавалося неймовірним, сьогодні – звичайний метод лікування. Тому співпрацюємо з багатьма визнаними авторитетами у своїй царині, які із задоволенням діляться з нами своїм досвідом. Серед них Валерій Залевський, кардіолог, завідувач відділу аритмії Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова; професор Анджей Кутарський – експрезидент асоціації аритмологів Польщі; професор Себастіян Стець – кардіолог, експерт абляційний EHRA/SRS Польського кардіологічного товариства, а також Олексій Парацій – к.м.н., аритмолог Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова. У жовтні, в рамках науково-практичного проекту “Рівненські Кардіологічні Дні”, ми провели міжнародну науково-практичну конференцію “Сучасні методи лікування порушень ритму серця”, учасники якої дізналися чимало нового, що застосовується в лікуванні аритмій і не тільки.
– Алло Василівно, якими були ваші перші кроки в медицині?
– Я почала свій шлях в медицині за прикладом своїх батьків, лікаря-терапевта – Кушнірук Анастасії Антонівни та лікаря-отоларинголога, завідувача поліклінічного відділення – Гордіюка Василя Івановича, які були для мене прикладом та зразком для наслідування своїм ставленням до роботи, до проблем хворого, бажанні йому допомогти…
– Хто були вашими вчителями на медичному шляху? Якими професійними досягненнями пишаєтесь?
– Моїм першим наставником на самостійному медичному шляху була Брушковська Людмила Леонтіївна, яка навчила мене детальному обстеженню хворого, ґрунтовному аналізу та виваженому прийняттю рішень. Людина, яка справила найбільший вплив на моє професійне навчання, – Валерій Залевський, віртуоз своєї справи і надзвичайно порядна людина. Він навчив мене імплантувати штучні водії ритму серця та проводити контроль за пацієнтами з різними імплантованими пристроями. Далі – неодноразові стажування в Польщі, Сілезькому Центрі Хвороб Серця у Мар’яна Зембали, мої куратори – Яцек Сікора та Оскар Ковальський, завідувач відділення електротерапії. Професор Анджей Кутарський – це просто неймовірна людина з невичерпною енергією та величезним бажанням передавати свій досвід. Ця людина для мене – якийсь неймовірний феєрверк ідей, глибини знань, який змушує брати з нього приклад і йти вперед.
Ще одна підкорена вершина – поглиблення знань при аналізі складних аритмій під час стажуванні у професора Джона Велленса у Берліні в 2015 році. У присутності представників двадцяти країн світу мене викликали та опитували, визначаючи глибину знань, вміння приймати відповідні рішення у найскладніших ситуаціях. Вони були задоволені. І я теж. Це велика насолода – не тільки отримувати знання, але і спілкуватися та вчитися мистецтву спілкування у такої видатної людини. Я завдячую долі, що зустрічаю на своєму шляху таких людей.
– Кажуть, що шлях до успіху має свій секрет…
– Мій секрет дуже простий. Перше – слова моїх батьків: роби роботу добре, незважаючи ні на що. І друге – практично неможливо зробити щось корисне самотужки. Усі позитивні зміни та стабільна робота відділення стали можливі завдяки командній старанній роботі мого дружного та професійного колективу. І я пишаюсь тим, що я – частина цього злагодженого механізму.