Юрій із позивним «Шах» став до війська у 2023 році. До цього понад десятиліття працював токарем, і жодних планів, пов’язаних із військовою формою чи фронтовими окопами, у нього не було. Та коли настав час, вагатися не довелося.
«Що шкодувати? А що робити? Ховатися? Це не варіант. Рано чи пізно все одно прийде і до тебе», — говорить він спокійно.
Почав із піхоти
Спочатку «Шах» служив у піхоті й пройшов гарячі бої на Куп’янському напрямку. З грудня він у роті вогневої підтримки 3-го батальйону. Його завдання — прикривати побратимів і тримати позиції. До бойових умов Юрій давно звик.
«Тут усе залежить від ситуації. Немає такого, що не можеш зробити. Маєш — виконуєш. Інакше ніяк», — пояснює військовий.
Серед фронтових спогадів із теплом він згадує лише один — про кота, якого врятував і передав додому через побратимів. Каже, на війні вистачає історій жорстких, болючих і кривавих, але ділитися ними не хоче.
«Мабуть, тому з усіх історій на війні найближче серцю саме отой котик — символ життя посеред темряви», — зізнається він.
Мріє повернутися до рідних і мирної роботи
Найбільше «Шах» чекає на повернення до мирної роботи й рідних. Дружина та мама постійно на зв’язку.
«Як не подзвоню кілька годин — уже десятки пропущених. Хоч щось напиши, аби знали, що ти живий», — говорить Юрій.
Він не приховує: армія для нього не стала покликанням на все життя. Це радше місія, яку треба пройти й виконати.
«Не думав залишатися в армії. Якби вибір був раніше — можливо. А коли вже прийшлося… то це інше», — додає він.
«… Вірте в себе, у побратимів, не падайте духом»
Як і кожен українець, «Шах» мріє про завершення війни.
«Скоріше б ця війна закінчилася. Вірте в себе, у побратимів, не падайте духом», — звертається він до тих, хто тільки стане до строю.
А для всіх українців у нього прості, але найцінніші побажання:
«Миру, здоров’я, щастя й тихого неба над головою».
Сили територіальної оборони ЗСУ
Регіональне управління Сил територіальної оборони “Захід”
104 бригада тероборони ЗСУ “ГОРИНЬ
