Роман Шустик: «Це наше місто! Дякуємо Богу і людям, які його розбудовували»

Щасливе
29.09.2018  11:00

 

Головний лікар Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центр імені Віктора Поліщука Роман Шустик часто ділиться на своїй сторінці у фейсбуці роздумами про життя. Його дописи отримують жваве обговорення і насправді проймають до глибини душі.

Прочитайте і ви цікаві роздуми Романа Петровича:

Місто, яке з роками стає молодшим 
Осінь у місті – це не тільки мальовничі барви у парках та скверах, золотаве листя під ногами, свіжий аромат осені у холодному вранішньому повітрі. Осінь у місті – це пора прогулянок і роздумів. Я дуже люблю вранці гуляти своїм мікрорайоном, часто на велосипеді влаштовувати прогулянки околицями Басового Кута. З самого ранку, коли наше місто ще тільки прокидається, коли можна відчути всю його винятковість, всю глибину його душі.

Сонце ще тільки встає з-за горизонту, розвіює ранішню прохолоду та гармонію тиші. Вікна будинків запалюються вранішніми вогниками. Один, другий, третій, ось уже й видно цілу гірлянду. За кожним віконцем – своя родина, з своїми мріями та сподіваннями на новий день, бажанням рухатися на зустріч новим звершенням. Думаєш про це, а вже через пару хвилин на вулицях все кипить і вирує від людського життя. Всі поспішають у садочки та школи, на роботу, у справах. Ми мчимося тротуарами, ми мчимося вулицями, ми мчимося життям. А наше місто – завжди поруч з нами.
Наше місто не тільки на вулицях, у будівлях та парках, воно – в нашому серці. Саме тут ми робили перший подих, перший крок, отримали першу перемогу, і пережили першу невдачу, знайшли найкращого друга, кохання всього життя. Саме сюди багато хто приїхав підкорювати великий світ, досягати нових вершин. І все вийшло. Саме тут щодня створюються нові сім`ї, народжуються і ростуть наші діти. Продовжується наш рід.

Наше місто з кожним роком стає… молодшим. Виростають нові будівлі, парки. Молоді рівняни вдихають в нього нове життя. Кожного дня. Ось уже багато сотень років. Так було, є і буде. Біжать роки життя нашого міста. Біжать і наші роки. Ми разом з ними стаємо старшими. І, сподіваюсь, мудрішими. Ми із своїм містом разом від першого до останнього подиху. Це наше головне спільне надбання. Наше квітуче місто – це найбільший скарб, який ми маємо залишити своїм нащадками. Щоб через століття, отакого прохолодного ранку, вони вийшли на прогулянку і сказали: «Це наше місто! Дякуємо Богу і людям, які його розбудовували.»

Робіть добро!

, , , переглядів: 1 918


На правах реклами


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *