Свій позивний «Кєра» Віктор отримав ще у шкільні роки. Зізнається, що прізвисько просто прижилося. «Тут, на військовій службі воно знову якось приклеїлося. Та й все — нічого вигадувати не став», — каже боєць.
Віктор разом із рідним братом Валерієм став до лав оборонців наступного дня після початку повномасштабного вторгнення.
«Ще з цивільного життя ми розуміли: коли прийде час, потрібно буде робити свій крок. І він настав», — пригадує він.
Нині брат Віктора демобілізований і проходить лікування вдома. «Він захворів і коли ми їхали на Донбас — він звільнився», — пояснює військовий.
Ми всі як брати
Розповідаючи про побратимів, Віктор м’якішає та усміхається. «Ми вже всі, як брати. І це тримає. Бо чужому ти ніколи не відкриєшся так, як своєму», — говорить він.
За час служби «Кєра» пройшов багато напрямків, однак найбільше йому запам’ятався Донбас. «Це велика географія, і кожне місце має свою історію та свої втрати. Особливо це відчувалось на Донбасі», — додає військовий.
Я воюю за них
Удома на нього чекають дружина, дочка, внуки, брат і вся родина. «Я воюю за них. Вони — мій тил, моя сила й моя причина повертатися живим. Коли розумієш, що за твоєю спиною — рідні, тоді не маєш права зупинятися», — наголошує Віктор.
Після Перемоги мріє просто повернутися до близьких — без гучних урочистостей, аби знову жити звичним життям.
Треба подолати страх
«Потрібно подолати страх. Ми всі люди, і кожен боїться. Але якщо не зупинити загарбника, то небезпека прийде до наших домівок. Ми мусимо захищати країну, щоб зберегти свої сім’ї в тилу», — підсумовує боєць.
Сили територіальної оборони ЗСУ
Регіональне управління Сил територіальної оборони “Захід”
104 бригада тероборони ЗСУ “ГОРИНЬ”
Нагадаємо, Захисник “Борсук” отримав свій позивний ще у 2014. «Барбос» — військовий, який ухвалює миттєві рішення.
