Віктор Рудик народився на Березнівщині у селі Хмелівка. У Соснівському професійному училищі здобув фах зварювальника, а за тим продовжив навчання у Рівному.
“Він працював у автобусному парку, їздив на заробітки за кордон, працював у Рівному. Виконував здебільшого будівельні роботи. Був гарним спеціалістом. Віктор вдома міг зробити все, чудово готував. Наш 20-річний син навіть жартував, що так як тато, у мене не виходить готувати,” – розповідає дружина Героя Світлана.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Віктор не сховався. Прибув після виклику у військкомат, але повернувся додому. У листопаді минулого року пролунав ще один дзвінок – цього разу Віктор вирушив захищати країну.
“Спершу він проходив навчання у Києві, потім певний час на Рівненщині та Житомирщині, а потім знову на Київщині. Там він захворів. Потрапив у лікарню, проходив усі обстеження. А після виписки їх направили в напрямку Слов’янська,” – продовжує дружина.
Про військові будні Віктор рідним розповідав не багато. Лише коротко про жахи, які довелося побачити, про зруйновані будинки та понищені території…
“Віктор був надзвичайно добрим, м’яким, все близько брав до серця. Коли тільки йшов, я ще думала, як він там буде, як зможе все це перенести…” – пригадує Світлана.
На початку квітня Віктор сказав дружині, що найближчим часом вирушать на “нуль”, тривала підготовка документів. А поки продовжує виконувати завдання.
Та 6 квітня 2023 року в лікарні Краматорська 47-річного солдата Віктора Рудника не стало…
Прощання із захисником відбудеться завтра, 14 квітня, о 10.15 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають його на кладовищі “Нове”…