Нещадна війна забирає у нас тих, кого ми любимо. Забирає тих, хто віддає найцінніше – власне життя для того, щоб мільйони українців могли зустрічати новий, мирний день.
Так, 13 квітня на Харківщині обірвалося життя ще одного нашого мужнього та самовідданого Героя. Валерій Дяченко народився у Рівному 1970 року. Навчався у рівненській школі за числом 9. А далі вищу освіту здобував у Рівненському державному гуманітарному університеті. Саме у студентські роки Валерій познайомився з своєю дружиною Інною.
У 1988 році Валерій Феодосійович проходив службу в армії, отримав звання – сержанта. В мирному житті наш Герой працював таксистом, виховував сина та тішився онучкою, якій всього три рочки.
З початку повномасштабного вторгнення Валерій Дяченко не зміг стояти осторонь подій, які відбуваються в країні. Він не чекав повістки, сам пішов до військкомату для звірки даних. А після дзвінка з покликом на службу приступив до виконання бойових завдань.
– Про службу він говорив мало, адже всі ми знаємо, що це військова таємниця. Постійно запитував про те, як ми тут. А про себе тільки коротко, що живий і все добре, – згадує дружина Інна. – Наші розмови були не довгими, але такими для мене цінними.
Герой Валерій Дяченко загинув 13 квітня в районі села Синьківка Харківської області внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання.
Чин похорону Героя відбудеться об 11 годині 18 квітня у Свято-Покровському кафедральному соборі. Поховають Героя на кладовищі «Нове» (Енергетиків, 33).