6 січня за новоюліанським календарем відзначаємо свято Хрещення Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, святе Богоявлення. Якщо назва цього свята, Хрещення Господнє, вказує нам на євангельську подію прийняття Спасителем Хрещення у водах Йордану від славного пророка Іоана Предтечі, то як пояснити другу назву – Богоявлення?
Відповідь знаходимо у Священному Писанні: під час Хрещення Спасителя вперше Бог явив Себе у Трьох Іпостасях як Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий: Син Божий хрестився в Йордані, Дух Святий зійшов на Нього у вигляді голуба, а Бог-Отець промовив з небес: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3: 17). Тобто, вперше після трьох десятиліть життя у Назареті Ісус Христос являє Себе світові, на Йордані Син Божий явив Себе відкрито людям, привідкривши їм тайну Пресвятої Трійці.
Богоявлення з грецької Θεοφάνια (Феофанія), або Επιφάνια (Епіфанія), перекладається як «явлення Бога».
До IV століття свято Богоявлення відзначалося в усьому християнському світі 6 січня разом зі згадкою про Різдво Христове. Давнє встановлення дати цього свята було спричинене не конкретною датою народження чи хрещення Сина Божого, а втаємниченим розумінням співвідношення між першим і «другим Адамом», між винуватцем гріха та смерті і Начальником життя та спасіння. «Другий Адам» – Христос – за розумінням Стародавньої Церкви народився і помер того ж дня, коли був створений і помер перший Адам: у день шостий (Бут. 1: 26 – 31), відповідно – шостий день першого місяця календарного року. Цьому дню відповідало 6 січня.