У 2-му батальйоні 104-ої окремої бригади Сил ТрО ЗСУ «Горинь» служить боєць із позивним «Юний». Це слово з’явилося поруч із ним ще у мирний час — ніби відображення характеру, у якому й досі живе щось світле, незламне, молоде. І цей позивний став частиною його фронтової реальності так само природно, як і форма, зброя та нова відповідальність.
Служба поруч із тими, кого знаєш усе життя
Олександр «Юний» воює разом із земляками — людьми, з якими перетинався ще до повномасштабного вторгнення. Їх об’єднало не лише місто чи вулиця, а спільний обов’язок і шлях.
«Ми вже, як родина. Своїх розумієш з півслова. І довіра інша, справжня».
Саме ця близькість і тримає його на фронті найнадійніше.
Такса Джина: маленька тінь біля великої війни
Серед фронтових подій бійцю найбільше запам’яталася історія не про бої чи обстріли — а про чорну таксу Джину. Вона з’явилася біля позицій несподівано й одразу прийняла військових за «своїх».
«Бачила форму — і бігла до нас. А як гриміло — ховалася під ліжко, тремтіла вся».
Цей маленький пес ніби вбирав атмосферу війни: страх, довіру, людяність, які важко передати словами.
Будівельник, який навчився будувати стійкість
До війни Олександр «Юний» працював будівельником. Каже, що військова служба навчила іншому — не зводити стіни, а тримати себе й побратимів.
«Багато що робиться автоматично. Береш зброю — і руки вже знають, що робити».
Страху, каже, просто немає коли відчувати — час іде на інше.
Мрія після Перемоги, проста й дуже жадана
Коли говорить про майбутнє, Олександр «Юний» зовсім не уявляє парадів. Він хоче повернутися у своє життя — тихе і чесне.
«Хочу спокою. Повернутися додому, на свою землю. Купити трактор і просто працювати».
Війна змінила його. Він став м’якшим у почуттях, але твердішим у рішучості.
Побратими — зв’язок, міцніший за кров
Про тих, хто поруч у бліндажах і на бойових виходах, він говорить з особливою теплотою.
«Рідного брата в мене нема. А побратими — це навіть більше. Це люди, з якими залишишся на все життя».
Це родина, що народилася в окопах.
Відпустка, яка стала початком нової історії
Після ротації зі сходу Олександр «Юний» уперше взяв коротку відпустку. І використав її по-особливому — одружився.
«Приїхав, розписалися — і все. Познайомились там, де стояли. Так і сталося».
Серед війни життя продовжується.
Про головне — тихо, але сильно
Наприкінці розмови Олександр «Юний» говорить просто, без піднесеної риторики. Але в його словах — стрижень, який війна не зламала.
«Не боятися рухатися вперед. Захищати свою землю. Вона одна. Якщо не станемо зараз — потім буде пізно. Москаль не зупиниться. Тому треба робити своє».
Нагадаємо, нещодавно ми розповідали історію Валентина — бійця, який пішов на фронт у двадцять років і став наймолодшим у своєму батальйоні. Саме тоді він отримав позивний «Молодий». Ми також писали про бійця 104-ї бригади ТрО, який поділився зворушливою історією про кошеня з передової, що зігріло серця захисників.
