Рівне прощається з Олександром Курсиком — депутатом міської ради, журналістом, військовослужбовцем і людиною, яку близькі та знайомі називають світлою і справжньою. Останні два тижні лікарі боролися за його життя, однак врятувати воїна не вдалося.
У спогадах друзів, колег і рідних він постає людиною дії, оптимістом і патріотом, який не вагався стати на захист України. Нагадаємо, що прощання заплановане на 28 лютого.
«Друг — назавжди»
Друг родини Роман Новіков написав проникливі слова про втрату близької людини:
« І ніч і день, вже все в одному,
бо ти покинув світ земний,
не сам, а з Господом пішов ти з дому,
у світ без болю, в світ святий.
Ти знаєш, сумно серцю, дуже-дуже,
молитви ллються небесам,
любив, люблю й любитиму тебе мій друже..
і не важливо де ти є, чи тут чи там…
Друг – назавжди…».
Людина ідей і вчинків
Екс очільник Рівного Олександр Третяк згадав Олександра Курсика як талановиту і небайдужу людину, з якою був знайомий ще зі студентських років.
За його словами, Курсик вирізнявся творчістю та активністю, а після початку повномасштабного вторгнення без вагань пішов до лав Збройних сил України.
«Неймовірно талановитий, креативний, творчий. Людина ідей. Людина дії… Не ховався за статусами, не шукав виправдань, зробив вибір на користь країни».
Олександр Третяк також висловив співчуття дружині Євгенії та трьом дітям військовослужбовця.
Доброволець з перших днів війни
Політикиня Юлія Тимошенко зазначила, що Олександр Курсик добровольцем став на захист України від перших днів повномасштабної війни.
«Бої, фронти, поранення, контузії. Не витримало серце. Віддав себе Україні цілком і повністю. Людина, яка мала б жити ще довго».
Вона наголосила, що саме завдяки таким людям Україна продовжує боротися і вистояти.
«Він завжди був про світло»
Колеги та знайомі згадують Олександра Курсика як щиру і позитивну людину.
Інна Білецька написала, що дуже хотіла, аби він вижив і міг далі відстоювати свої переконання, а для громади Рівного ця втрата стала надзвичайно болючою.
«Олександр Курсик завжди був про світло. Відмовляюсь вірити, що його вже немає поміж нас», – написалла Інна.
Багато рівнян у своїх дописах наголошують: він був людиною, яка заряджала оптимізмом навіть у найскладніші моменти.
Усмішка, яку пам’ятатимуть
Друзі згадують Олександра як людину, що не втрачала віри навіть у найважчі часи війни.
«Ти стільки разів дивився у очі смерті і щоразу відкидав її назад… Той, хто навіть у найтемніший свій час знаходив світло», — написала Катерина Марчук.
Вона пригадала фронтові будні та розмови, які тепер звучать особливо гостро: «Не зважай. Нехай пишуть. Ми робимо все правильно».
Двадцять років дружби
Журналістка Олена Семенович згадала понад два десятиліття знайомства з Олександром Курсиком — від випадкової зустрічі до багаторічної дружби і спільної роботи в медіа.
«Ти завжди був у нашому житті — усміхнений, драйвовий, патріот, сім’янин… Дякую, що ти трапився у нашому житті».
Світлі спогади
Рівняни згадують Олександра Курсика як людину з відкритим серцем — друга, побратима і батька.
