31 грудня для українців завжди було особливим днем, наповненим обрядами, віруваннями та глибокими традиціями. Задовго до сучасного святкування з ялинками, шампанським і боєм курантів наші предки готувалися до зустрічі Нового року з особливим трепетом, адже вірили, що цей день визначає майбутнє на весь рік.
Останній день року в Україні вважався часом підведення підсумків і духовного очищення. Люди намагалися завершити всі справи, повернути борги та примиритися з тими, з ким були у сварці. У хатах ретельно прибирали, прикрашали оселі та готували святкові страви.
Особливе значення мав обряд очищення: наприклад, хати обкурювали полином чи свяченою травою, щоб захистити дім від злих сил у новому році.
В останній вечір року дівчата часто гадали на долю. Одним із популярних способів було кидання чобота за ворота — куди покаже носок, туди й доля приведе. Ворожіння проводили й господарі: наприклад, слухали, звідки вітер дме. Якщо з півдня чи сходу — рік буде теплим і врожайним.
Також вважалося важливим спостерігати за небом. Яскраві зорі передвіщали добрий врожай, а сніжна погода — достаток у господарстві.
У новорічну ніч важливу роль відігравав перший гість. Якщо першим до хати заходив чоловік, це вважалося добрим знаком, який обіцяв удачу в новому році. Тому господарі запрошували перевірених друзів чи сусідів, щоб “запрограмувати” свій рік на щастя.
Попри те, що сучасне святкування Нового року значно відрізняється, багато традицій збереглися до сьогодні: прибирання перед святом, накриття багатого столу, збереження сімейного тепла та віра в добрі передбачення.
Щасливого нового року!