Іконопис, як вид сакрального мистецтва, має давню історію. Перші священні зображення з’явилися у Римській імперії разом із християнством, аби допомогти донести вірянам догмати нової віри. У самостійний твір культового живопису ікона оформлюється дещо пізніше, вже у Візантійській державі. Тоді ж формується візантійський іконографічний канон – сукупність суворих правил та прийомів, котрі регламентували фактично всі аспекти написання ікони: композицію та сюжети Святого Письма, зображення пропорцій фігур, пози та вирази облич святих, палітру кольорів і навіть техніку живопису.
Своєрідність шляхів розвитку українського іконопису зумовлюється особливостями народного світогляду, в основі якого закладені сакральні положення про добро та природу краси. Цікавий та оригінальний у цьому фокусі є період українського іконопису, що увійшов у світову історію мистецтвознавства як “українське бароко” кін. XVII – поч. XVIII ст. У цей час художники-іконописці бережуть і розвивають декоративність в іконі, активно використовують глибокі й насичені кольори. У межах національної специфіки іконопису формувались та виразно проявлялись також локальні іконописні традиції.
Так у XVI-XIX ст. сформувалась Острозька іконописна майстерня кін. XVII – поч XIX ст., спільними рисами для більшості ікон якої є особливі сріблясті, різані по левкасу фони, однаково орнаментоване тло (листя аканту), колористика, в деяких – використання кольорових лаків. Відкрив майстерню львівський дослідник-мистецтвознавець Павло Жолтовський. Він помітив однакові лики святих, подібну орнаментику на різних зображеннях або майже ідентичні ікони. Всі ці ікони були знайдені на південно-східній Волині, в околицях Острога, Кремянця, Бродова та Ізяслава.
“Особливий тип кругловидих привітних облич із широко відкритими очима, високим чолом, характерними пухкими рожевими губами, короткими, розширеними біля перенісся бровами”, – так описав ікони Жолтовський у 1978 році.
У колі науковців, які ґрунтовно вивчали зразки острозького іконопису, з’явилося припущення, що однорідність малярських прийомів та іконографії відомих нам творів цієї майстерні свідчить про те, що нею керував один майстер. Його творчість накладала виразний відбиток на все, що виходило з майстерні, а праця його підмайстрів мала виключно допоміжне значення. Острозький майстер, ім’я якого, на жаль, невідоме, створив власну оригінальну школу іконописання з яскраво вираженими стилістичними особливостями. Це дало можливість легко вирізняти його твори з-поміж ікон інших митців Волинського іконопису. Майстерня не була численною, ймовірно, працював майстер з учнями. Кілька поколінь майстрів для нас залишаються безіменними – жоден автор ікон для нас невідомий.
Сьогодні відомо більше 50-ти ікон, створених острозьким іконописцем та його учнями. Побачити добрих святих можна у Київському та Львівському національних музеях українського мистецтва, в художніх збірках Рівненського та Житомирського краєзнавчих музеїв, у луцькому Музеї волинської ікони. Та найбільша колекція творів острозької майстерні зібрана все ж в Острозі. Унікальні ікони зберігаються в Державному історико-культурному заповіднику Острога (ДКЗО). Незабаром відвідувачі Острозького замку зможуть переглянути унікальні ікони на оновленій виставці.
Цьогоріч Державний історико-культурний заповідник Острога реалізовує проєкт “Експозиція Острозької іконописної майстерні в Острозькому замку” у межах партнерської програми “Культура. Туризм. Регіони” Українського культурного фонду та Державного агентства розвитку туризму. Тридцять унікальних ікон можна буде побачити на оновленій виставці, яка дозволить детальніше дізнатися про витоки майстерні, деталі створення ікон та безпосередньо про острозький іконопис. Працює над оновленням команда музейників. Курують виставку доцент кафедри архітектури та середовищного дизайну Національного університету водного господарства та природокористування Віктор Луц і заступник директора з наукової роботи ДЗІКО Андрій Брижук.
Нова експозиція буде розміщена на площі понад 300 квадратних метрів та займатиме три зали найвищого поверху Острозького замку, міститиме інтерактивні та інклюзивні елементи. Проєкт має на меті сприяти збереженню культурної спадщини Острога та забезпечити доступність і простоту сприйняття творів мистецтва для широкого кола відвідувачів.
Експозиція іконопису розширюється та відходить від практики виключно споглядання до практики залучення. Для прикладу, в музейній експозиції буде мікроскоп, за допомогою якого кожен з відвідувачів зможе відчути себе дослідником. Також на балконі замку облаштують дитячу зону. Там наймолодших відвідувачів музею будуть зацікавлювати різними забавками. Діти запропонують скласти фрагмент ікони, а у розмальовці розфарбувати орнамент чи елемент твору мистецтва. Окрім того, оновлену експозицію доповнять предмети з розкопок. Їх зіставлятимуть з речами, які іконописець зобразив на дошці. Складні сюжети будуть пояснені у відеоконтенті. Низка експонатів буде вперше виставлена до огляду відвідувачів. Завдяки новому розміщенню двосторонньої ікони “Покрова та Воскресіння”, можна буде відразу оглянути обидві ікони.
Також виставковий простір стане інклюзивним. У музеї створять тактильні зображення та підготують описи експонатів шрифтом Брайля. Музейники доповнять виставку тактильною моделлю аналою з життям святого Миколая, яку в 2020 році створили за підтримки УКФ у рамках проєкту “Інклюзивний музей в Острозькому замку”. Відкриття оновленої експозиції заплановано на середину жовтня.