Коли почалася повномасштабна війна, рівнянин Олег Михальчук, позивний «Ровер», уже наступного дня після вторгнення — 25 лютого 2022 року — прийшов до військкомату. Так почалася його служба у 2-му батальйоні 104 окремої бригади територіальної оборони «Горинь».
Шлях у війську
Спочатку Олег був водієм — підвозив боєкомплект, вивозив поранених, допомагав із евакуацією. Згодом став бойовим медиком.
«У нас не було часу довго думати — просто робиш, що треба. Найголовніше, щоб усі повернулися», — згадує боєць.
Після служби на білоруському напрямку — Донеччина. Понад півтора року на фронті: позиції, обстріли, ночі в бліндажах і короткі хвилини тиші.
«Найважче — це втрати побратимів. Але треба перемикатися та виконувати роботу. Без цього там не виживеш», — каже військовий.
Поранення і відновлення
9 березня, під час ротації, коли Олег виводив побратимів із позицій, стався вибух. Він отримав тяжке поранення ноги.
«Коли зрозумів, що ноги немає, вирішив одне — не здаватися. Бо якщо падаєш духом, то програєш. Протез — це не нога, але я вчуся ходити. Крок за кроком. У мене є для кого».
Зараз боєць проходить реабілітацію, впевнено стоїть на протезі й знову за кермом автомобіля.
Родина і мотивація
Вдома на нього чекають дружина і двоє синів — 10 і 12 років.
«Вони спочатку переживали, а тепер пишаються. Кажуть: “Тато — герой”. І я мушу триматися заради них».
«Якщо всі почнуть шкодувати, то хто буде захищати? Не можеш воювати — допомагай тим, хто може. Донать, підтримуй. Ми всі у цій війні».
Його мрія — добудувати будинок і вперше поїхати з родиною на море.
«Я ще ніколи не був на морі. Але колись обов’язково доїду. Сам, своїм ходом».
«Ровер» — один із тих, хто не зламався. Він не говорить про героїзм — просто живе, вчиться, йде далі. І нагадує: перемога починається з внутрішньої стійкості.
Ми нещодавно публікували історію бійця 104 бригади тероборони «Горинь» з позивним «Добрий».
