Війна, що триває століттями: емоції та спогади рівнян у річницю великого вторгнення

Цього року українці відзначають чергову річницю повномасштабного вторгнення Росії. Жителі Рівного згадують перші години війни — страх, паніку та почуті вибухи, а також незламність та єдність, які допомогли вистояти.

Спогади Соломії Бобровської

Соломія Бобровська, депутатка:

«московія воювала з нами завжди. Не лише на полі бою та не лише зброєю. Ця боротьба тривала століттями – через культуру й пропаганду, газ і економічний тиск, знищення еліт та голодомори, заборону мови та переписування історії. Врешті, вона дійшла до викрадення та зросійщення наших дітей».

Вона підкреслює, що головний метод ворога — не сила, а «ницість, приниження, брехня, страх та виснаження». За словами Бобровської, війна 2014 року лише «зірвала маску чергового етапу», а у 2022-му стала повномасштабною. Вона додає:

«У цей день хочеться говорити не лише про те, як все важко. Не лише про столітню війну і про те, що вона триватиме ще довго. Хочеться наголосити на іншому. На тому, що ми сильні. Що ми тримаємося – попри втому, втрати, біль. Ця стійкість коштує неймовірних зусиль. Неймовірної ціни. Але вона варта того».

Спогади Руслани Броновицької

Поетеса, мама загиблого Героя Дмитра Броновицького, Руслана, написала у соціальних мережах про свого сина, адже сама цього дня йому виповлилося б 29 років.

«Це потім була війна… А 24 лютого 1997 року я вперше стала мамою. Я подарувала життя тому, хто після своєї смерті наповнив мене життям і силою… ».

Спогади Ольги Лірник

Ольга Лірник, журналістка:

«Річниця повномасштабного вторгнення, 12-й рік війни, яка триває століттями…. У відео трошки емоцій першого дня: страх, паніка, наступ білоруських військ і перші почуті вибухи… Звуки перших сирен, світломаскування, точки на будинках та пошуки навідників навіть серед своїх — то перші емоції перших днів повномасштабного вторгнення… Ворог воює, не здобуваючи перемог на полі бою, а з дітьми, вагітними, з старшими людьми… Воює з житловими будинками, школами та пологовими будинками».

Спогади Олексія Буковецького

Чотири роки війни очима головного лікаря Здолбунова Олексія Буковецького.

“Війна давно перестала бути чимось далеким або з минулого — вона тут і зараз. Четвертий рік вона стала частиною нашого життя, внесла свої корективи в характер і свідомість кожного українця.”, – пише Олексій.

Він зазначає, що як лікар і керівник лікарні, бачить цю реальність щодня. До цього неможливо звикнути. На це неможливо дивитися без внутрішнього болю.

“Війна навчила нас цінувати прості речі: ранок без сирени, дзвінок від рідних, звичайну тишу. Вона навчила нас бути сильнішими, ніж ми думали про себе. І водночас — залишатися людьми”, – пише лікар

Читайте також: 24 лютого 2022: як це було у Рівному