Поет Богдан Томенчук присвятив свій зворушливий вірш Максиму Кривцову – Герою, який віддав своє життя за Україну. Цей твір став відгуком на випадкове фото юного захисника, зроблене з кошеням на плечі. Воно, як і життя Максима, символізує силу, людяність і безмежну любов до світу.
Поет у рядках змалював глибокий емоційний контраст: лагідну осінню позолоту, теплий і справжній погляд хлопця, що водночас сповнений спокою і прихованого смутку. Здається, це фото зроблене у миті тиші – чи то перед боєм, чи після нього, коли все ще здається реальним, але невидимий тягар війни вже лягає на плечі молодих.
Лагідна осіння позолота.
Аж незрозуміло, що по чім…
Хлопчик…Очі…Випадкове фото
З кошеням на дужому плечі…
Ти не знати, до чи після бою
Узяла й заселфила, судьбо,
Він на фото був самим собою,
Схожим і на Бога, й на любов…
Погляд в осінь чорнобузинову,
В неминучість перших холодів,
І мовчання, схоже на розмову
З розпачем наляканих світів.
Знов Дніпро ховається у плавні,
І путивлі в кожному дворі,
Плачуть молоденькі ярославни
В проминальнім смутку прапорів,
Щебіт перелітної синиці,
І штрих-коди втомлених садів…
Вкотре забрехалися лисиці
На одчайну відданість щитів.
Знову вороги за ворогами,
І за ворогами вороги,
І стають прийдешніми боргами
Вчора неоплачені борги…
В Бога на живих, напевно, квоти.
Плачуть ярославни і дощі…
Зостаються передсмертні фото
З кошеням на лагіднім плечі…
Знимка випадкова з інтернету,
Світ, що ні на хвильку не притих.
Вчора закопали в цю планету
Ще одного з вічно молодих…
Вірш: Богдан Томенчук
На фото Максим Кривцов, поет, захисник, загинув на фронті