Його позивний — “Кевін”. Як герой з фільму дитинства, який залишився сам удома й знайшов спосіб вистояти. Та ця історія — не про комедію. Юрій із ранніх років звик покладатися лише на себе: сам жив, сам заробляв, сам вирішував, коли варто боятися, а коли — йти вперед.
Нині він служить у 2-му батальйоні бригади територіальної оборони «Горинь», опановує військову справу і вже зараз твердо знає — після Перемоги залишиться у строю. Бо для нього армія — це не просто обов’язок, а покликання.
Самостійний із дитинства — впевнений на службі
«Друзі прозвали мене Кевін — бо в дитинстві я жив сам. З 14 років. Так і пішло — “Кевін, сам удома”», — пригадує Юрій.
Життя навчило його не чекати допомоги. Тож коли отримав повістку, не став ховатися.
«Перший раз злякався. А потім подумав — що тут ховатися? Пройшов ВЛК, прийшов служити. І зрозумів: не такий страшний чорт, як його малюють».
Новачок, який знайшов своє місце
Сьогодні Юрій служить у розрахунку СПГ. Активно навчається, виконує бойові завдання та працює злагоджено у команді.
«Командир у мене добрий — пояснює спокійно, без криків. А я стараюся не підвести. Мені тут все цікаво, до всього душа лежить».
Армія для нього стала середовищем, де порядок і дисципліна мають сенс, а щоденна праця дає відчуття гідності.
Фронтовий побут і людяність
Між тренуваннями, нарядами та виходами на позиції Юрій знаходить спосіб порадувати побратимів.
«Люблю готувати. Навіть на позиції можу плов або чинахи зготувати. Хлопці їдять — і задоволені. Це головне».
Турбота про інших для нього — ще одна форма сили, якої не прописано в статутах.
Дім і тил
«Дружина, діти. Син пішов у перший клас, донька готується до школи. Знають, що я служу, але мама не каже, що на війні — щоб не хвилювалися», — говорить боєць.
До служби Юрій працював у будівництві: займався плиткою, гіпсокартоном, фасадами. Тепер ті самі руки, звиклі до роботи, тримають зброю заради захисту країни.
Вибір залишитись
«Підписав контракт на три роки. І навіть якщо війна закінчиться — буду продовжувати. Хочу залишитися військовим», — каже Юрій.
Йому не потрібні гучні слова про героїзм. У його голосі — спокійна впевненість людини, яка знайшла своє місце.
«Мені подобається форма, дисципліна. Ти не ходиш абияк — тримаєш себе гідно. Я хочу бути частиною цієї системи. Бо це правильно».
Дружина прийняла його вибір із розумінням і повагою.
«Вона сказала: якщо хочеш — я не заперечую. Це твій шлях».
Колись “Кевін” був сам удома — хлопець, який навчився виживати самотужки. А тепер — частина родини 104-ї окремої бригади територіальної оборони «Горинь», де кожен — свій, де ніхто не залишається наодинці. Тут він знайшов команду, сенс і справжнє братерство, яке тримає навіть тоді, коли навколо — війна.
Сили територіальної оборони ЗСУ
Регіональне управління Сил територіальної оборони
“Захід” 104 бригада тероборони ЗСУ “ГОРИНЬ”
Ми нещодавно писали про бійця Леоніда «Кардана», який зараз проходить реабілітацію після важкого пораненння.
