Генеральний директор групи компаній “УкрТехноФос” Юрій СУПРУНЮК − знаний і шанований на Рівненщині підприємець, керівник потужного підприємства з виробництва мінеральних добрив під торговою маркою UPhos, національного товаровиробника, який успішно працює не лише на вітчизняному, а й на європейських ринках. Водночас Юрій Супрунюк − людина з активною життєвою позицією, яку проявив і на Майдані, і у волонтерській діяльності, а нині активно відстоює як голова Рівненської обласної організації Аграрної партії України. Ми зустрілись із Юрієм Павловичем, аби відверто поспілкуватись про справи аграрні, бізнесові та політичні, про те, що хвилює цю небайдужу людину з далекоглядними планами і великим серцем.
− Юрію Павловичу, розпочну з гасла партії, до якої Ви належите, − “Не дамо вкрасти землю”. Чому ви, аграрії, так активно виступаєте проти продажу землі?
− По-перше, зверніть увагу на формулювання: не “не дамо продавати”, а саме “не дамо вкрасти”. Ми однозначно виступаємо за створення цивілізованого ринку землі, де власник земельного паю зможе розпоряджатися ним на власний розсуд, як розпоряджається своїм майном власник нерухомості чи авто. Але для цього потрібно розробити і впровадити, за підрахунками експертів Аграрної партії, загалом 17 юридичних інструментів − законів та інших нормативних документів. Для прикладу, це стосується правильного відображення паїв на місцевості. Сьогодні, коли земля здебільшого здається в оренду, межі паю чітко не позначаються “в натурі”, і проблему ніби не видно, а ось коли у паю з’явиться конкретний власник, який поставить кілочки за периметром наділу, − можуть справді початись серйозні проблеми. Чи не в кожному селі багато паїв перехрещуються один з одним. Та, якщо не зробити спочатку нормальної картографії, а просто “відпустити” землю у вільний продаж − сусід на сусіда з вилами піде, бо буде впевнений, що це його земля!.. Що там говорити про окремі паї, якщо в Україні близько 30 адміністративних районів мають території, які перехрещуються!.. Ось вам конкретна проблема, яка потребує належного врегулювання. Наступна − створення земельного банку. Ще одна − врегулювання заборони продажу землі іноземцям. І таких питань загалом 17 − тих, які потрібно вирішити перед тим, як дозволити вільний продаж землі.
Якби Аграрна партія України була в парламенті − ми це все зробили б, думаю, за рік-півтора. Вочевидь, саме нам і належатиме виконати цю роботу − коли у 2019 році аграрії пройдуть до Верховної Ради. А в цьому сумнівів не маю.
− А можливо, Аграрна партія таким чином ще й лобіює інтереси власників великих агрохолдингів?
− Ми лобіюємо закони, які дозволять вітчизняному виробнику нормально працювати. Є світовий досвід, який цілком реально адаптувати до українських реалій. Наприклад, зараз група компаній «УкрТехноФос» у спілці з іншими підприємствами виготовляє те обладнання, яке кілька років тому купували за кордоном. Річ у тім, що для виробництва добрив UPhos основне обладнання традиційно імпортується. Натомість ми вже два роки маємо досвід виробництва окремих вузлів та агрегатів, а цьогоріч розраховуємо налагодити й виготовлення обладнання в цілому − щоб створювати його повністю в Україні, а не купувати за кордоном. Таких прикладів зараз немало на Рівненщині і в Україні загалом. Але їх потрібно підтримувати на законодавчому рівні. Це нескладно: дати вітчизняним виробникам певні привілеї на стартовому етапі, щоб через 3-4 роки ці кошти − в рази більші! − повернулись державі, через наповнення бюджетів, створення нових робочих місць, збільшення ВВП.
Тепер про агрохолдинги. Я негативно ставлюсь до обробітку землі структурами з земельним банком у сотні тисяч гектарів. Бачу наслідки цього у своїй рідній Грушвиці: обробіток землі − значно менш ефективний, ніж у середньостатистичного фермера, а участь у соціальних проектах − мінімальна.
На мою думку, найбільш ефективно господарюватимуть на землі агроформування з земельним банком не більше 10-15 тисяч гектарів. Географічно ці площі лежатимуть у межах 3-4 сіл. І власник, і директор, і головний агроном будуть місцевими, тобто житимуть там само, де й оброблятимуть землю. З усіх точок зору це впливатиме на село позитивно. Передусім − тому, що земля використовуватиметься не просто для збирання врожаю, який потім піде на переробку за кордон. Якщо господар землі − місцевий, йому буде вигідно, щоб поряд побудувати млин, пекарню, розвивати тваринництво. Тобто розвиток села в такому разі відбуватиметься комплексно, створюватиметься додана вартість безпосередньо на місці. А найголовніше − для такого господаря на першому місці стоятиме родючість ґрунтів. Бо йому тут жити і працювати − і сьогодні, і завтра, і післязавтра.
Саме тому ми, аграрії, відстоюємо професійний підхід до створення ринку землі: спочатку комплекс законів, які створять усі необхідні запобіжники для цивілізованого розвитку цього ринку, а потім − вільний продаж землі. Не буде законодавства, а буде просто ринок без жодних обмежень − землю вкрадуть.
− Чи важче стало працювати в бізнесі, коли закінчились Ваші повноваження як депутата Рівненської обласної ради?
− Жодним чином. По-перше, група компаній «УкрТехноФос» не мала жодних привілеїв від влади − ні колишньої, ні нинішньої. По-друге, унікальність нашого підприємства − у тому, що близько 90% прибутку формується не в Рівненській області. Це платежі від підприємств, розміщених в областях із більш розвиненим сільським господарством − Київської, Вінницької, Хмельницької тощо. А ось податки ми сплачуємо саме на Рівненщині, адже всі наші підприємства зареєстровані у моєму рідному Рівненському районі. Тому говорити про якісь привілеї від депутатства особливо немає сенсу. Я поставив би ваше питання по-іншому: чи може місцева влада створити якісь особливі умови саме для місцевого виробника, місцевого інвестора? Відповідаю: не лише може, а й повинна. Не конкретно для Юрія Супрунюка чи “Укртехнофосу”, а взагалі для внутрішнього інвестора. Потрібно використовувати всі можливості, яке дає законодавство про місцеве самоврядування, щоб Рівненщина мала кращі умови для ведення сільського господарства, ніж в інших областях, використовуючи всі свої переваги − територіальні, географічні, логістичні, ресурсні. Щоб підприємства відкривались і сплачували податки саме у нас. Тим більше це стає вигідно зі створенням об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Щоб ОТГ могла, не випускаючи ні копійки коштів за межі регіону, давати замовлення своїм, місцевим підприємствам.
− Чи покращились умови для ведення бізнесу після перемоги Революції Гідності? Чи поменшало проявів корупції − з Вашого досвіду?
− Однозначно покращились. Корупції в Рівненському районі, де зареєстровані наші підприємства, я взагалі не відчуваю. Але, можливо, це ще й тому, що, знаючи мою непохитну позицію − не давати хабарів, − мені й не роблять жодних подібних натяків. А ось ситуація в судовій гілці влади такого оптимізму поки що не вселяє. Судова реформа − безперечно на часі.
− Чи не виникає часом розчарування у Вас, як в активного учасника Революції Гідності, що не так багато змінилось на краще в Україні за цей час?
− Звісно, багато речей змінилось не так кардинально, як ми очікували на початку 2014-го. Але, напевно, не може все так швидко відбутися у майже 50-мільйонній країні. Головне, що маємо − це об’єднання нації.
Я не шкодую і не шкодуватиму, що жив і діяв у ці буремні роки саме так − я і про Майдан, і про волонтерство. Навпаки, я кажу дітям і казатиму внукам та правнукам, що ми живемо в героїчний час, який буде увічнений у книгах і кіно. Я щасливий, що не просто спостерігаю за подіями в Україні, а й маю можливість на них впливати − тією ж сплатою податків, створенням робочих місць, працевлаштуванням учасників АТО. У нас на підприємстві чимало чоловіків, які, відвоювавши, повернулись до праці, і ми маємо можливість дати їм роботу, дати можливість підвищувати кваліфікацію. Щоб українці працювали і заробляли на рідній землі.
− Цікаво, хто з наших земляків є авторитетом для такої поважної людини, як Юрій Супрунюк?
− Знаєте, напередодні Дня Незалежності дуже хотів би назвати імена кількох людей, чий внесок в утвердження Незалежної України особливо ціную, на кого рівняюсь, кого вважаю прикладом для інших. Це головний лікар Рівненської центральної міської лікарні Євген Філімонович Кучерук, ректор Національного університету “Острозька академія” Ігор Демидович Пасічник та багаторічний керівник Рівненської області Роман Данилович Василишин.
Першого серпня виповнилось 25 років, як Євген Кучерук очолює Центральну міську лікарню. Важко переоцінити його внесок у розвиток медицини Рівного. Ось буквально кілька тижнів тому Євген Філімонович привіз із Швейцарії гуманітарної допомоги для лікарні більш як на 120 мільйонів гривень. А загалом за чверть століття плідної праці Євгена Кучерука на посаді головного лікаря ЦМЛ, думаю, вартість залученої допомоги перевалила й за мільярд! А завдяки тому, що він товаришує з багатьма лікарями з-за кордону, є можливість проводити стажування лікарів, відправляти хворих на лікування за кордон.
А яких вражаючих результатів досягла за чверть століття Острозька академія, яку наполегливо розбудовували Ігор Пасічник та Роман Василишин!.. Перші місця в загальноукраїнських рейтингах університетів − це хіба не результат, за який варто низько вклонитися Ігорю Демидовичу Пасічнику?!.. Хто думав про це у 1994 році, коли все починалось? А ось він − результат чвертьстолітньої невтомної праці ректора, закоханого у свою справу і в своє дітище − Острозьку академію!..
А як вагомо, мудро звучало в сесійній залі обласної ради слово аксакала рівненської політики Романа Даниловича Василишина!.. Зізнаюсь, іноді я просто від душі аплодував його вмінню одним реченням все поставити на свої місця, “розрулити” складну ситуацію!
Горджусь, що маю честь особисто знати цих людей. Нам варто рівнятися на них і кожному на своєму місці пам’ятати: своєю працею ми повинні зміцнювати незалежну Україну, створювати ту державу, якою зможуть гордитися наші онуки.