Про нашу землячку – відому польську поетку 30-40-х років минулого століття Зузанну Гінчанку, у Рівному практично нічого не знають. З польських джерел вдалося дізнатися, що напрочуд гарна молода жінка, яка загинула в 27 років від рук гестапо, – Зузанна (Сана, Сара) Поліна Гінзбург (1917-1944), своє дитинство і шкільні роки провела в місті Рівне.
Її батько, Шимон Гінзбург, був адвокатом, а мама, Цецилія Сандберг – домогосподаркою. Після розлучення батьки роз’їхалися в різні міста Європи. Дівчинку виховувала бабуся, яка володіла будинком і аптекою в центрі міста Рівне.
Польська гімназія ім. Т. Костюшка. Місто Рівне, 1935. Другий ряд, четверта зліва – Зузанна Гінчанка. Фото: Т.Камінскій / AG
Незважаючи на те, що в її буржуазній, асимільованій в царській Росії сім’ї, яка переїхала на Волинь з Києва, розмовляли тільки російською, дівчинка самостійно вивчила польську мову, успішно закінчила рівненську польську гімназію і твердо вирішила: буду відомою польською поетесою.
Свій перший вірш Сана опублікувала в 1931 році в шкільній газеті в Рівному, в 1934 році завоювала 3 місце на одному з літературних турнірів, де її поетичний талант помітив польський письменник Юліан Тувім. А в 1936 році побачив перший, і, на жаль, єдиний поетичний збірник Зузанни Гінчанки.
У Музеї катастрофи в Ізраїлі вдалося знайти і перекласти на російську мову деякі матеріали про трагічну долю і творчість єврейської дівчини, в яку були закохані багато поетів довоєнної Варшави.
Сана Гінзбург, майбутня Зузанна Гінчанка (в центрі) з подружками з польської гімназії. Місто Рівне, 1936 р Зліва направо: Блюмка Фрадіс (розстріляна разом з Гінчанкой в Кракові в 1944), Ляля Томіліна, Люся Гельмонт. Фото з sztetl.org.pl
“Волокна спідниці”, “Зірка Циону” … Дівчина з ніжною семітської красою зачаровувала своїми виступами в культурному кафе-мистецтв у Варшаві багатьох молодих людей – євреїв і не тільки. У неї були закохані і зачаровані її красою молоді поети такі як Лободовський, Ґомбрович, Пітеркевіч.
Їй вдалося опублікувати до війни тільки один збірник віршів. Але вона була добре відома читачам сатиричного журналу “Szpilki”, з яким співпрацювала.
1939 рік. Будучи студенткою в Варшаві, Зузана провела свої літні канікули в своєму рідному місті Рівне
Після приходу радянських військ в Рівному 17 вересня 1939 року аптека на першому поверсі бабусиного будинку на головній вулиці міста була негайно експропрійована, а велика частина житлового другого поверху була передана в розпорядження радянських чиновників, змусивши власників, включаючи Гінчанку, тулитися в кімнаті для прислуги. У період радянської окупації дівчина переїхала до Львова, де познайомилася і вийшла заміж за старшого на 16 років мистецтвознавця Михайла Вейнцігера. Чоловік привів її в літературний гурток.
З друзями в Рівному. Август 1936 року. Фото: Музей літератури в Варшаві
З приходом німців до Львова розпочався останній період життя Гінчанки. Коли ситуація в Лемберзі стала нестерпною, Зузанна і її чоловік перебираються до Кракова, де сподіваються знайти порятунок, але красиве семітське обличчя молодої жінки постійно видає її. Їй доводиться ховатися.
Її друг польський письменник Францішек Гіл згадує про неї в ті дні:
“Цілий рік в укритті (вона не покидала його взагалі ніколи) жахливо відбилося на ній. Вона сильно схудла, її обличчя пашіло, яскраві очі, неспокійні … Часто гнівається, не закінчує фразу до кінця. Починаючи говорити, переривається в середині,” подвійність думок “, голод не дозволяє їй думати і говорити ні про що”.
Приблизно в 1942-1943 році заарештовують її чоловіка разом з його другом, у якого він жив. Їх розстрілюють у дворі в’язниці. При обшуку гестапо виявляє документи, які призводять до укриття, де ховалася Зузанна Гінчанка … Це сталося восени 1944-го, незадовго до звільнення Кракова. Її розстріляли …
З часів війни збереглося тільки один вірш Non Omnis Moriar – “Не вся я помру”.
Джерела: ubapilko.livejournal.com, artpubliteratura.blogspot.com, wysokieobcasy.pl, mankurty.com