Цінувать ніколи не пізно:
День, події, людей, вчинки…
Та серця наші не залізні –
Розбиваються часом дзвінко.
А лікують їх… час і люди –
Щирі люди і час – вчасний…
Як задумаєш – так і буде.
Те, що справжнє – не гасне.
«Колір як Слово» Наталії Демедюк
Наталія Демедюк – журналістка, письменниця, викладачка, співзасновниця й керівниця ГО «Медіа-Центр «Третя столиця» та Радіо RESPECT, учасниця виставок живопису та фотовиставок, громадська діячка, медіаменеджерка, телерадіоведуча, авторка проєктів у сфері культури та медіа, членкиня Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Є лауреаткою літературних премій Михайла Дубова та Валер’яна Поліщука, Всеукраїнської приватної літературної премії «Рівненський акцент», міжнародної премії «Калинові мости» у галузі телерадіожурналістики та ін. Окрема сторінка творчості Наталії Демедюк – це живопис. Учасниця групи художників «Артклумба» Анатолія Іваненка та студії ГО «КОЛОАРТ». Саме з Наталією за чашкою ароматної кави і поговоримо про її нову виставку картин.
- Вітаю, пані Наталіє. Як творчість стала невід’ємною частиною вашого життя?
Творчість супроводжує мене стільки, скільки я себе пам’ятаю. Малювала ще в дитсадку, а в школі брала участь у художніх конкурсах, оформлювала стінгазети та тематичні куточки. Вчителька малювання радила батькам віддати мене до художньої школи, і вони прислухалися. Навчання у Рівненській дитячій художній школі ім. А. Мартиненка залишило теплі спогади. Я вдячна всім своїм вчителям, серед яких — Ігор Філик, Леонід Гринбокий, Артур Мартиненко. Зараз мене надихають і допомагають вдосконалюватися такі митці, як Анатолій Іваненко, Олександр Бобришев і Павло Бенедюк.
- Що надихає вас писати, малювати, створювати нові проекти?
Тут більше йдеться про потребу творити, а не лише про натхнення. Я прагну ділитися емоціями, думками, ідеями, і це природно для мене. Енергії мені завжди вистачає, чого, на жаль, не скажеш про час. Мова мистецтва універсальна й зрозуміла кожному. Головне, щоб воно знаходило відгук у серцях людей.
- Що краще виражає ваші почуття — поезія чи живопис?
Творчий процес індивідуальний та суб’єктивний. Це стосується і поезії, і живопису. Питання полягає в засобах вираження: іноді народжується вірш, який потім стає піснею і, як кажуть, «йде в люди» (на мої вірші вже написано понад 30 пісень), або ж є тема, історія, емоція, певний меседж, який хочеться зафіксувати саме в картині, лишивши простір для глядача. В почуттях найголовніше – справжність і щирість.
- Розкажіть про вашу нову виставку.
«Колір як Слово» – моя третя персональна виставка живопису. У трьох залах галереї «Євро-Арт» представлено понад 30 картин, більшість з яких створені за останні 2-3 роки. Окрім робіт у техніці олійного живопису, я вперше представила акварель. До виставки увійшов створений мною артбук «Бачити й чути серцем», за що особлива подяка видавництву «Волинські обереги», зокрема Віталію Власюку. У виданні зібрано вибрані вірші й репродукції картин, що гармонійно доповнюють одна одну. Вони не є ілюстраціями до поезії, але компонувалися з урахуванням суголосності сенсів та емоційного наповнення, добиралися за концептуальною складовою як доповнення та взаємопідсилення основної думки твору.
Виставка демонструє, як поезія й живопис можуть перетікати одне в одне, створюючи нові форми. Я щаслива, коли мої твори дарують людям радість і натхнення.
На завершення поділюся рядками з артбука, які можуть бути епіграфом і до виставки:
«Поезія – емоція.
Емоція – фарби.
Без фарб не напишеш картину.
Без емоцій не створиш поезію».
Виставка «Великодні мотиви» у МБК