Сечокам’яна хвороба – актуальне захворювання багатьох десятиліть. Щороку понад пів мільйона українців звертаються до лікарів із нирковими кольками та іншими симптомами сечокам’яної хвороби. Найчастіше цим пацієнтам від 20 до 50 років. Камені утворюються у нирках, і якщо вони маленькі – можуть самостійно спускатися по сечоводу у сечовий міхур й виходити назовні.
Чому утворюються камені, як розпізнати та лікувати сечокам’яну хворобу – розповів лікар-уролог, завідувач урологічного відділення рівненської центральної міської лікарні МИКОЛА ДАНИЛЕЦЬ.
– Для початку, з’ясуймо: що таке сечокам’яна хвороба?
– Це захворювання, яке характеризується утворенням конкрементів (каменів) у сечоводі, сечовому міхурі та нирках. може протікати безсимптомно або проявлятися болями різної інтенсивності в ділянці нирок або нирковою колькою.
– Миколо Леонтійовичу, які причини сечокам’яної хвороби?
– Передумовами виникнення каменів у нирках є різні порушення в обмінних процесах організму. камені формуються через підвищений вміст солей у сечі.
– А що ж провокує утворення каменів?
– Першим у списку причин появи каменів у нирках є незбалансоване харчування – коли вживаємо шкідливі продукти на кшталт солодких газованих напоїв, напоїв з вмістом кофеїну, продуктів з високим вмістом солі, білка і кальцію.
Також спричинити утворення конкрементів можуть: інфекції сечостатевої системи (нирок – цистит, пієлонефрит, передміхурової залози – аденома, простатит); нестача або надлишок рідини в організмі; аномалії чи дефекти розвитку сечостатевих органів; надлишкова вага; прийом деяких ліків; порушення обміну речовин, а також захворювання щитоподібної залози й шлунково-кишкового тракту (гастрит, коліт).
– Чи є ознаки, які вказують на сечокам’яну хворобу?
– На початкових стадіях патологія може взагалі ніяк не проявлятися. адже поки конкременти маленькі, вони не надто заважають роботі органів сечовивідної системи. У більшості випадків симптоматика починає турбувати людину, коли камені великі або рухливі. тоді з’являються такі ознаки: ниркові кольки – біль у попереку, часто з одного боку, віддає у промежину; складнощі з сечовипусканням – воно стає частішим та болючим, струмінь слабшає, доводиться докладати зусиль, щоб випорожнитися; домішки у сечі – це може бути пісок, фрагменти каменів, кров; нудота та блювання.
– Які обстеження необхідні для підтвердження сечокам’яної хвороби?
– Основними методами обстеження є узд і рентген. Також пацієнтам проводять загальний аналіз сечі, крові тощо. Які саме обстеження потрібні хворому, лікар вирішує індивідуально, враховуючи стан пацієнта.
– Миколо Леонтійовичу, що буде, якщо не лікувати сечокам’яну хворобу?
– Варто розуміти, що ця патологія порушує відтік сечі та провокує її застій. У запущених випадках можуть трапитися важкі наслідки: камінь зрушить з місця та перекриває протоки – у цьому разі розвивається гостра затримка сечі, яка потребує невідкладної медичної допомоги; камінь під час руху травмує тканини органів сечовивідної системи – це створює ризик запалення, кровотечі, інфікування; паренхіма нирки стає тонкою, поступово втрачає свою функціональність – згодом це може призвести до ниркової недостатності.
– Отже, камінець знайшли. Чи завжди потрібна операція?
– Як правило, дрібні камені, які не заважають відходженню сечі через сечовий канал і не спричиняють інфекційних захворювань, спеціального лікування не вимагають. зі збільшенням вироблення сечі підвищуються шанси на те, що вона вимиє камені без додаткового втручання. Якщо камінь відійшов сам, то додаткове спеціальне лікування більше не потрібно. У всіх інших ситуаціях необхідно проводити видалення каменів із застосуванням спеціального обладнання. Боротьба з камінням в сечовивідній системі може виконуватися різними способами. Виділяють такі способи лікування сечокам’яної хвороби:
■ консервативне
– підходить для ситуацій з невеликими розмірами утворень і відсутністю ускладнень. лікування передбачає дотримання рекомендацій з харчування, а також прийом медикаментів, прописаних лікарем;
■ оперативне (виділяють інструментальне і хірургічне)
– використовується в тих випадках, коли камінь не виходить сам по собі або при застосуванні консервативного лікування.
У 90 відсотках випадків проводимо малоінвазивні методи лікування. Показами до дроблення конкремента є тривалість ниркових кольок більш як 5-7 днів, больовий синдром, який не знімається прийомом анальгетиків, початок запального процесу. Дроблення конкрементів (літотрипсія) в органах сечовидільної системи поділяється на дистанційне та контактне. Дистанційна літотрипсія показана при конкрементах невеликих розмірів (до 15 мм) та невеликої щільності в нирках та верхніх відділах сечовидільної системи. В інших випадках показана контактна літотрипсія, яка проводиться в нашій лікарні. контактна літотрипсія своєю чергою поділяється на черезшкірну нефролітотрипсію (при конкрементах великих розмірів в нирках) і цисто- та уретеронефролітотрипсію (коли дроблення конкремента здійснюється шляхом заходження оптичним інструментом в органи сечовидільної системи), причому конкремент дробиться і всі фрагменти видаляються. У запущених випадках використовуються відкриті оперативні втручання, при чому значно подовжується післяопераційний період та післяопераційна реабілітація хворих.
КНП «ЦМЛ» РМР Ліцензія МОЗ від 28.03.2013, https://cml.rv.ua/urolohichne-viddilennia
на правах реклами
Читайте також : Дитяча хірургія — одна з найблагородніших спеціальностей у медицині! Володимир Красько