Андрій Боровик – визнаний юрист, талановитий науковець і організатор масштабних наукових заходів. Він неодноразово отримував звання “Юрист року”, а також став “Науковцем року” за версією Національної академії наук України. Його монографії, конференції та внесок у розвиток освіти підкреслюють важливість поєднання науки та правової діяльності. Сьогодні ми маємо можливість поспілкуватися з віцепрезидентом з наукової роботи, кандидатом юридичних наук, професором, академіком Андрієм БОРОВИКОМ.
– Два роки поспіль ви отримуєте звання “Юрист року” за версією журналу “Рівняни”. Водночас ви не лишень знаний юрист, а і науковець. Розкажіть, які звання у сфері освіти ви вже отримали і які цілі у сфері освіти ставите перед собою?
– Насправді мені було дуже легко поєднувати науку та юриспруденцію. Ні тим, ні іншим не можна займатись, просто спостерігаючи осторонь, або, як колись сказав Тіт Лівій: “З берега неможливо керувати кораблем”. Тому і там, і там я намагався обирати найважчий шлях – шлях, який оминали інші. Ще Шарль де Голль говорив: “Завжди обирайте найважчий шлях – на ньому ви не зустрінете конкурентів”. І тому два роки поспіль я отримував не лише звання “Юрист року” за версією журналу “Рівняни”, а і звання “Науковець року” від Національної академії наук України.
Також я є Почесним професором Akademie HUSPOL (Чеська Республіка), Почесним професором European Institute of Further Education (Словацька Республіка), Почесним професором Baltic Research Institute of Information Economic Area (Латвія), Почесним професором Донецького університету економіки та права (Україна); Почесним професором Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (Україна); Почесним доктором Інституту кримінального права та прикладної кримінології Республіки Молдова, академіком Академії адміністративно-правових наук, академіком Міжнародної кадрової академії, членом-кореспондентом Академії економічних наук України.
Основні цілі у сфері освіти на цей рік мною також визначені, але, як говорять: “Хочеш розсмішити Бога – розкажи йому свої плани”, тому краще про досягнення моїх цілей я розповім після їх реалізації.
– Наукові конференції завжди були важливою складовою вашої діяльності. Розкажіть про ті масштабні заходи, які ви особисто організували цього року. Якими особливостями вони вирізнялися?
– Дійсно, Науково-дослідний інститут публічного права щорічно проводить низку наукових заходів з проблемних питань освіти, наукової діяльності та правової науки.
Лише у цьому році ми організували та провели дві міжнародні науково-практичні конференції (лютий – “Актуальні питання розвитку правової системи у сучасній Україні”; березень – “Вища освіта у період воєнного стану: сучасні виклики та проблемні питання”). Ще одна міжнародна науково-практична конференція щодо впливу воєнного стану на розвиток науки кримінального права та процесу планується на травень поточного року.
Хотів би детальніше зупинитись на березневій конференції. Модераторами наукового заходу виступили я та Наталія Деревянко – доктор філософії в галузі права, доцент, академік, декан юридичного факультету Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука.
Всього у науковому заході взяли участь понад 230 науковців з 42 навчальних закладів України, Молдови, Латвії та Франції, причому 37 ректорів та проректорів, які представляють 29 навчальних закладів, особисто прибули до Волинського Полісся для участі у роботі конференції.
За результатами роботи конференції кожен її учасник з рук модераторів отримав відповідний сертифікат, а окремі її учасники – почесні звання і нагороди.
– Окрім конференцій, ви відомі як автор численних монографій. Нещодавно побачила світ ваша нова робота. Розкажіть про її тематику та значення для наукової спільноти. На що варто звернути увагу читачам?
– Насправді цього року мною особисто та у співавторстві підготовлено п’ять монографій. Це не означає, що вони написані у поточному році. Робота над кожною з них велась не один рік. Усі ці книги рекомендовані до друку Вченою радою Науково-дослідного інституту публічного права, а надруковані вони авторитетним видавництвом “Юридика”, яке є лідером з видання юридичної літератури.
Тематика монографій є різною. Зокрема я особисто понад чотири роки досліджував питання відповідальності за кримінальні правопорушення проти представників влади. Як наслідок, світ побачила моя монографія: “Відповідальність за кримінальні правопорушення проти представників влади: законодавство, доктрина, практика”. У монографії досліджено актуальні проблеми кримінальної відповідальності за посягання на представників влади, підстави кримінальної відповідальності за які встановлено в розділі XV “Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів”. Йдеться про делікти, передбачені ст. 342, 343, 344, 345, 346, 347, 348, 349, 351, 351-1, 351-2 КК України. Розкрито питання класифікації кримінальних правопорушень, передбачених розділом XV Особливої частини КК України, їх родовий та видовий об’єкти. Значну увагу приділено безпосереднім об’єктам кримінальних правопорушень проти представників влади, а також потерпілим від цих деліктів.
Спільно з моїм учнем – кандидатом юридичних наук, членом-кореспондентом Академії адміністративно-правових наук, старшим науковим співробітником відділу науково-правових експертиз та законопроєктних робіт Науково-дослідного інституту публічного права, відомим київським адвокатом Олександром Широю підготовлено монографію “Адвокатура як інститут реалізації права на правову допомогу: порівняльний адміністративно-правовий аналіз законодавства Польщі та України”. У монографії доведено, що запозичення позитивного досвіду адміністративно-правового регулювання адвокатської діяльності в Польщі необхідно здійснювати, враховуючи особливості правосвідомості та правової культури громадян України, національні правові традиції та звичаї, адже сліпе, автоматичне запозичення закордонного досвіду може негативно вплинути на стан адміністративно-правового регулювання діяльності адвокатів та адвокатури загалом як інституту реалізації права на правову допомогу.
Як завжди, не залишено поза увагою питання гендерної рівності. Відповідна монографія “Адміністративно-правові основи гендерної політики в Україні”, яка підготовлена мною та старшим науковим співробітником Науково-дослідного інституту публічного права, кандидатом юридичних наук, членом-кореспондентом Академії адміністративно-правових наук Олександром Кравченком, побачила світ у лютому цього року. У монографії визначено, що спрямування діяльності міжнародних організацій з питань забезпечення гендерної рівності визначається такими векторами, як: подолання проявів дискримінації; забезпечення рівноправності чоловіків і жінок (так звана якісна рівність); створення рівних умов для реалізації суб’єктивних активних і пасивних виборчих прав (кількісна рівність); усунення протиправних діянь та запобігання їх вчиненню, що пов’язані зі встановленням певних гендерних ознак (торгівля дітьми, жінками, сексуальне рабство, поширення продукції, що має ознаки порнографії тощо). До проблем нормативно-правового регулювання здійснення гендерної політики в Україні віднесено: низьку ефективність реалізації та практики правозастосування гендерно-правової експертизи законопроєктів; низьку ефективність дії нормативних та організаційних механізмів забезпечення не лише механізмів гендерної рівності, але й гендерної справедливості.
Мною, разом з командою науковців досліджено проблемні питання адміністративної відповідальності за правопорушення у сільськогосподарській галузі України. За результатами вивчення та аналізу цих питань побачила світ монографія: “Адміністративна відповідальність за правопорушення у сільськогосподарській галузі”, що підготовлена у співавторстві з академіком Академії адміністративно-правових наук, доктором філософії в галузі права, доцентом, деканом юридичного факультету Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука Наталією Деревянко та кандидатом юридичних наук, відомим та Волині та Рівненщині адвокатом Андрієм Оксентюком. Монографію присвячено матеріально-правовій характеристиці адміністративного делікту в сільськогосподарській галузі. З’ясовано поняття та ознаки, запропоновано класифікацію адміністративних правопорушень у сільськогосподарській галузі та виокремлено загальні ознаки норм про відповідальність за ці проступки. Досліджено процедуру виявлення адміністративних проступків у сільськогосподарській галузі та збирання доказів у цих справах.
Спільно з кандидатом юридичних наук, членом-кореспондентом Академії адміністративно-правових наук Миколою Тимошевичем підготовлено монографію “Адміністративно-правові засади реалізації права на зайняття підприємницькою діяльності в Україні”. Монографію присвячено з’ясуванню сутності, змісту й особливостей адміністративно-правових засад реалізації права на зайняття підприємницькою діяльністю, а також розробленню пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення адміністративного законодавства, норми якого спрямовані на регулювання суспільних відносин, які виникають у досліджуваній сфері суспільного життя.
Вченими Науково-дослідного інституту публічного права та мною особисто і надалі проводяться дослідження на проблемних напрямах юридичної науки, і я думаю, що у цьому році буде підготовлено ще не одну наукову працю.
– Ваша діяльність завжди була прикладом для молодих науковців. Що б ви порадили тим, хто тільки починає свій шлях у наукових дослідженнях?
– Щоб стати сильнішими та розумнішими, молоді науковці повинні спілкуватися з людьми, які в рази перевершують їх, адже із дурнями неможливо побудувати Олімп. Окремо хочу побажати всім ніколи не забувати своїх наукових керівників та консультантів, адже, як показує практика, найперше, що робить сліпий, коли до нього повертається зір – викидає палицю, яка йому допомагала.