Сьогодні, 15 липня, в Україні відзначають День Української Державності. Валентина Люліч — відома письменниця, перекладачка, бардеса, лауреатка премії імені Уласа Самчука на своїй сторінці у мережі Фейсбук опублікувала вірш до Дня Української Державності.
Авторка дописала вірш усього кілька хвилин тому, тож він абсолютно новонароджений.
Авторка вірша © Валентина ЛЮЛІЧ
Вже мені нічого не болить:
ні живіт, ні серце, ані ноги.
Біль затих і саме у ту мить,
Як його знеболили тривоги.
Віднайшлись і віра, і любов,
Зціливсь і лежачий, і ледачий.
В світі знищень та світобудов
Вже й сліпі до душ прозріли наче.
Не болить, а значить треба йти,
Брати меч, робити добрі справи.
Не держава створює світи –
Я і ти, бо ми і є Держава.
Зцілення війною та вогнем,
Прокидання в ранок незабутній.
Тисячі підуть, тоді збагнем –
Ми і є омріяне майбутнє.
За плечима ангели стоять,
Світ тримають, щоб не похитнувся.
Ні серця, ні ноги не болять
Ангелам і тим, хто не вернувся…
Там, де вечір пам’яттю зболів
Хтось тебе вимолює у Бога.
Тихі зойки зранених полів…
Маками заплакана дорога…
Тиша після бою – вічна мить.
Сонце зачепилось за руїни.
Вже мені нічого не болить,
Окрім України!
