У підрозділах Національної гвардії на Рівненщині служать жінки, які виконують бойові та службові завдання, працюють у медичній, фінансовій та продовольчій службах та підтримують свої підрозділи у складний час війни.
Кожна з них має власну історію вступу до війська, втрат і мотивації продовжувати службу.
Лейтенант Каріне Цатурян
Каріне Цатурян прийшла на службу до Національної гвардії після завершення навчання. Військова справа була їй близькою з дитинства — її батько, чоловік і брат також служать у війську.
Спочатку вона виконувала завдання з охорони атомної електростанції, а з початком повномасштабного вторгнення продовжила службу вже у рівненському підрозділі.
У перші місяці війни значно зросло навантаження на продовольчу службу через велику кількість добровольців. Згодом Каріне очолила цей напрям.
«Ми працювали практично без відпочинку. Тоді я чітко зрозуміла: від продовольчої служби напряму залежить спроможність підрозділу виконувати завдання», — говорить офіцерка.
Найважчим для неї було хвилювання за чоловіка, який виконував бойові завдання на передовій. Після перемоги Каріне мріє повернутися до моря, поблизу якого провела значну частину життя.
Капітан Юлія Білан
Юлія Білан служить у фінансовій службі підрозділу. До війська вона долучилася ще у 2002 році, уклавши контракт після роботи бухгалтером.
Повномасштабне вторгнення застало її у декретній відпустці: доньці було два місяці, а сину — шість років. Через небезпеку обстрілів вона разом із дітьми змушена була залишити дім і виїхати на Рівненщину. До служби повернулася через рік.
«Служба у війську мені завжди подобалася, особливо робота з цифрами. У підрозділі мене тепло прийняли, і поруч люди, які підтримують і розуміють», — розповідає офіцерка.
Юлія зазначає, що служба стала частиною життя всієї родини, адже її чоловік також був військовослужбовцем.
Старший солдат Наталія Шуляк
Наталія Шуляк долучилася до Національної гвардії у 2023 році. До війни вона працювала у сфері громадського харчування за кордоном, але після початку повномасштабного вторгнення вирішила повернутися в Україну.
Її чоловік також прагнув служити, але через стан здоров’я спершу отримував відмови. Згодом він долучився до Сил оборони, однак у березні 2023 року загинув у бою.
«Це була страшна втрата. З часом я зрозуміла: життя триває, і я теж маю зробити свій внесок», — говорить Наталія.
Спочатку вона служила стрільцем, згодом пройшла підготовку кухаря й очолила солдатську їдальню підрозділу.
«Коли після служби хлопці приходять дуже втомлені, хочеться, щоб на них чекала гаряча їжа і хоча б кілька хвилин домашнього тепла», — каже військовослужбовиця.
Сержант Ірина Солодуха
Ірина Солодуха служить санітарним інструктором медичного пункту підрозділу. До служби вона працювала у кардіологічному відділенні Рівненської обласної лікарні.
До Національної гвардії Ірина долучилася у 2018 році. Після курсу молодого бійця почала службу у медичному пункті.
«Я мала досвід роботи з важкохворими пацієнтами, тому вирішила спробувати себе у військовій медицині», — пригадує вона.
З початком повномасштабної війни медична служба підрозділу працює у посиленому режимі: медики допомагають військовослужбовцям, стежать за їхнім здоров’ям і проводять заняття з домедичної підготовки.
Найбільшою мотивацією для Ірини є її син. Після перемоги вона мріє більше часу проводити з родиною та подорожувати.
Джерело: група комунікації Західного територіального управління НГУ.
