Я – студентка університету, яка шукала роботу. Тоді дізналася, що деякі дівчата непогано заробляють у шлюбних агентствах. Спершу писати листи англійською до іноземців було легко й ненапряжно, бо я працювала вночі. Пізніше я змінила думку, коли мені пояснили все, що від мене вимагалося. Таке розповіла студентка виданню Ostroh.info.
В Україні багато вакансій у шлюбних агентствах
Нещодавно я побачила на Ютубі відео англійською “5 причин зустрічатися з українськими дівчатами”. Там 40-річний американець розповідав, що українки красиві, вірні й у них нижчі стандарти до зовнішності чоловіків, ніж в європейок.
Мені, в принципі, ці стереотипи здаються повністю безглуздими, але майже півроку я їх сама поширювала серед іноземців.
В Україні дуже популярні шлюбні агентства. На першій сторінці платформи Work.ua. 11 з 14 вакансій у Києві – перекладач/ка у шлюбному агентстві.
Не можу говорити з певністю, що кожне з них працювало за схемою, як моя колишня робота. Але агентство, в якому я працювала п`ять місяців, можна просто назвати “лохотроном” для клієнтів і для перекладачів/чок.
Я думала, що просто допомагатиму будувати стосунки
Усе, що я знала про шлюбні агентства до цього – це якісь обривки з не дуже цікавого українського фільму. Типу, платформа, яка працює за принципом трьохсторонньої угоди: приваблива дівчина, яка шукає заморського кохання, іноземець з такою ж ціллю й перекладач/ка між ними.
Тому, коли подруга запропонувала підзаробити на одній з таких платформ, я подумала: “Чому б і ні”. Мені саме тоді дуже потрібні були гроші.
Питання роботодавця, чи зможу переписуватись на інтимні теми, насторожило, але не похитнуло мою впевненість, що просто допомагатиму будувати стосунки.
Найгірше – це бачити клієнта через веб-камеру
Основна фішка такого шлюбного агентства – тобі відразу не розповідають про всі робочі обов`язки. Перший місяць я просто писала листи англійською. Потім мене перекинули на іншу анкету.
Анкети – це красиві дівчата, років так 25-35. Їм платили за фотосесії й короткі відео. Я листувалася від імені цих дівчат. На платформі агентства для перекладачки було три види заробітку: листи, чати з відео дівчини чи без й відеочати з відео дівчини й клієнта.
Листи – найдешевший і найбезпечніший варіант. За один такий платили десь 40 грн, незалежно від кількості символів, і тільки якщо цей лист клієнт прочитає. Мене постійно бісило те, що довгий лист в 1000 слів і короткий – на 200 оцінювалися так само, або й взагалі ніяк, бо клієнт міг його не прочитати.
За чати можна було заробити більше, особливо з відео. Тоді вмикала ролик, де красива брюнетка з моєї анкети друкувала й посміхалася на екрані. На фоні такого відео я й переписувалася з клієнтом. Він дивився на красиву брюнетку й вірив, що це вона чатиться з ним, а не я.
Відеочати, коли веб-камера ввімкнена і в клієнта, і в дівчини. Їх я найбільше ненавиділа, але так само найбільше і заробляла на них. Під час таких чатів клієнт бачив відео з моєї анкети й вмикав свою веб-камеру у відповідь. Тобто я бачила і його. Неважко здогадатися, чому це любила найменше. Рідко клієнти показували свої обличчя на камеру.
Мені потрібно було притримати клієнта якнайдовше на сайті, щоб більше на ньому заробити
Уся платформа – це був фальш. Дівчата з анкети не збиралися будувати сім`ї з іноземцями. У них в більшості були вже власні родини й діти. І такі агентства були просто маленьким підзаробітком, куди час від часу потрібно знімати відео й оновлювати фото.
Усю роботу виконували перекладачі й перекладачки, бо на сайті від імені дівчат переписувалися також і хлопці. У переписках я будувала стосунки з якимось американцем, потім дуже-дуже довго робила візу в Штати. Після цього розігрувала сцену, що її зробили неправильно якісь підступні шахраї. Останній етап – це нескінченний судовий процес і плаксиві прощання, типу: «Не хочу, щоб ти мене вічно чекав, коханий, тому відпускаю тебе, хоча й вічно любитиму, бо ти ж такий прекрасний». Такі переписки могли тривати рік чи два. Головне правило на роботі в шлюбному агенстві – це притримати клієнта якнайдовше, щоб більше на ньому заробити.
Але не всі платили за уявне щасливе майбутнє. Більшість сприймали цих дівчат, як розваги. І я повинна була їх розважати: писати про інтим, вигадувати веселі історії з життя й постійно повторювати, що роль домогосподині – це моя вічна мрія.
Я працювала за правилом “клієнт завжди правий”
Це було жахливо – відчувати себе товаром із одними клієнтами й почуватися мерзотницею з іншими.
Я пам`ятаю одного американця, який був дуже милий і веселий. Він обожнював книги, тому мені не потрібно було довго думати над темою для розмови. Але в першому листі він написав, що в нього хвороба “Тея – Сакса”. Це коли людина повільно стає паралізованою. Я дозволила йому повірити, що моя анкета приїде в Штати й доглядатиме за ним. Він приносив найбільше прибутку.
Але це, до речі, рідкісні випадки. В більшості, від мене очікували інтимних розмов. Під кінець четвертого місяця – це складало 80% моєї роботи. Ми навіть класифікували клієнтів – “порнушники” й “напівпорнушники”.
Парадокс полягав у тому, що я не могла використовувати пряму інтимну лексику, бо сайт це відразу блокував, тому постійно заміняла слова чи фрази. Теоретично такі розмови було заборонені, але на практиці від мене це постійно очікувалося. Я ніколи сама не починала говорити про інтим, просто рухалася в тому напрямку, в якому хотів клієнт, підтримувала будь-які теми, які він хотів. Це працювало за правилом “клієнт завжди правий”.
З кожним місяцем я докладала менше зусиль у роботі
Якщо все було так жахливо, то чому не пішла раніше? Чесно, не знаю. Це була моя перша справжня робота. Я хотіла спершу зайнятися письмовими англійськими перекладами, але боялася, що рівень знання мови недостатньо високий. Тепер так не думаю, хоча й не дуже його збільшила за ті п`ять місяців. Мені страшно, що зараз аж надто добре можу говорити англійською на інтимну тему. Тоді не задумувалася про те, що пишу. Це значно легше робити англійською, бо ти не вдумуєшся, особливо в значення слів і речень, які друкуєш. Не змогла би так працювати українською.
Я була залежна від роботи. Не тільки тому, що кожен місяць отримувала в середньому шість тисяч гривень – це мало, спочатку моя зарплата була більша, десь приблизно десять тисяч. Просто з кожним місяцем докладала менше зусиль. Основна причина – це повна зайнятість. Мені подобалося працювати по 8 годин щоночі й казати всім, що вже маю роботу.
Тепер в мене є деякі психологічні проблеми
Остаточно вирішила піти з роботи, коли зрозуміла, що перекладачів/чок дурять ще більше, ніж клієнтів.
Платформа створювала ефект прозорості. Це коли могла сама подивитися, скільки заробила за чат і потім порахувати свою зарплату. Перевірити, чи правильно надіслали. Але один із клієнтів, з яким я часто переписувалася, якось додав, що йому трохи дорого це обходиться, бо за останній чат він витратив десь приблизно 255 доларів. Я тоді здивувалася. На сайті писало, що заробила всього 100 доларів. З них отримала 35, бо мені платили десь приблизно трохи більше третьої частини зі всього заробітку.
Я просто відчула себе ошуканою. Виходить, що працювала за копійки, а більшість мого прибутку отримувала адміністрація сайту. Тоді й пішла звідти.
Тепер у мене є деякі психологічні проблеми. Я це вияснила, коли в університет приїжджали старші американці й мені просто було гидко з ними розмовляти. Середній вік клієнтів на роботі був 50+. Тепер в мене автоматична відраза до старших американців з іменами: Джон, Дарен чи Філіп.
Хочу працювати