Гурбенська битва

Та частина Волино-Подільської височини, що біля Мізочі, де відбувалися події, про які ми будемо розповідати, носять ще назву: Мізоцький кряж. Буща, Три Мощаниці, Будераж, Півче, Мости, Обгів, Майдан, Антонівці, Стіжок – як гірські гнізда – села, що туляться на узгір’ях, у теплих улоговинах серед густих лісів. Живим ланцюжком потяглися вони від золотоверхого Острога до сивочолого Кременця. І живуть серед цього твореного Богом земного раю люди, серед цієї джерельно-чистої природи та синьої мли, що висне у міжгір’ях. Жити б і радіти у цім раю… Якби його не перетворювали на пекло.
Гурбенські ліси… У Пасхальні дні 1944 року, в Гурбенському лісі відбулася найбільша битва між формуваннями УПА Південної групи УПА-Північ “Богун” під командуванням командира Петра Олійника – “Енея” та з’єднання “Холодний яр”. УПА-Південь, очолюване командиром Миколою Свистуном – “Ясенем” (яке налічувало близько 5 тисяч повстанців) з внутрішніми військами НКВС та частинами Червоної Армії чисельністю близько 35 тисяч осіб, яких підтримувала авіація, танкові частини, та навіть бронепоїзд.
Ті 245 чоловік, які лежать у могилах Гурбенських лісів, стали справжніми воскресителями віри українців у свободу і незалежність своєї Вітчизни, українського духу. Їх імена занесені до книги “Герої Гурбенської битви”.