Фото: kostopilnews.com
Ініціатором та автором архітектурного об’єкту українських патріотів часів визвольної боротьби є директор краєзнавчого музею Анатолій Вакулка.
Фото: kostopilnews.com
Костопільська музейна криївка має три входи-виходи, два з яких – потаємні. Стіни приміщення побудовані з брусу перекладеного мохом. Серед меблів та побутових предметів – лише речі першої необхідності. Тут знаходяться дерев’яне двоярусне ліжко, стіл, лавки, гасова лампа, посуд. В якості експонатів, використано друкарську машину та макети зброї. Однак головна річ, без якої не обходилася жодна справжня повстанська криївка – портрет Тараса Шевченка.
Фото: kostopilnews.com
При спорудженні криївок обов’язково дотримувались правил конспірації. Кожну криївку будували ті підпільники, які надалі мали в ній перебувати. Так, про місце її розташування, окрім них, ніхто не знав. Критеріями вибору місця для криївки були непомітність, недоступність для ворога, добра можливість для відступу. Так, це міг бути ліс, гірська місцевість, населений пункт.За формами криївки дуже різнилися: від невеликих схованок для одного-двох повстанців до просторих багатокімнатних приміщень. Облаштувати криївку на декілька людей могли навіть у криниці. Геніально законспіровані, недоступні для загонів НКВС, функціонували найдовше — до середини 1950-х років.