Поетка з творчим псевдонімом “Берислава Сова” – особистість відома у Рівному. Вона авторка яскравих, ексцентричних, іноді містичних віршів, які свідчать не тільки про поетичний талант авторки, але й її яскравий особистий стиль.
“Усе частіше я звертаюся до урбанізму у поезії. Говорю із генієм міста Рівного. Намагаюсь усвідомити свою нішу у рівненському просторі. Моя література почалася у рівненській школі за номером 12. Шкільна газета надихнула писати вірші про кохання. Як співав Кузя: “Шкільна любов недовга, то є така любов…”. Дуже боялася піти із віршами до “Поетарху”. Проте будучи вже студенткою, пишучи одну із робіт з психології мене занесло до цього капища рівненської поезії. Коли не було натхнення, завжди приходила на чай серед світу книжок. Керівник “Поетарху”, Тетяна Горбукова та Лідія Рибенко стали для мене воротами до поезії і моїми хресними літмамами. З ніг на голову перевернула зустріч з неймовірною поеткою Лесею Мудрак. Вона навчила кохатися у українському слові, вишукувати його барви… і бути справжнім. Тепер я вже автор трьох поетичних книжок і член РО НСПУ. Берегиня рівненського осередку НСПУ теж вносить шляховодні корективи до моєї творчості. Починаю заглиблююсь у прозу. Хочу там створити світ у якому магія це щодення, і буття не накладає на людину ярликів. Малюю на стежинці рукопису свободу, як найвищий дар і цінність із глибини віків…
Про усе інше розказують вірші…Вважаю, що бути щасливим означає бути живим…” – Розповідає Берислава Сова.
фото by Mari Mort
© Берислава Сова
Із циклу #трояндидлямарі
***
хай грає блюз Крихітко
навіть там
під двома метрами землі
у дерев’яній труні
коли перша година Бельтайну
ми прокинемося
і будемо танцювати
поміж хрестів
а потім палити люльку
і грати на варгані
на самому піку Кайласа
у Абаддоні сказали
що ми нестерпні
тому увесь світ перед нами Крихітко
я тебе люблю
і якщо щось зміниться
мексиканські ієрогліфи
стануть пилом
у долоні Будди
Великий Кіт
Великий Кіт заклав мій Всесвіт
коли ліси забули про кельтів
коли гуцули вивозили ліс
коли люльку запалив Велес
дримба зібрала коло для ворожби
чорне пір’я кружляли Стрибожі Онуки
круки кричали над тілом моїм
Великий Кіт мовив тоді : Ж-И-В-И…
вино перелилось по вінця ріки життя
я ходжу босоніж землею таємних мрій
Великий Кіт мовив слово: Любов
і так почався мій світ
***
Заклич мене
як навесні лелек
у давнину.
Прилину із щастям під крилами.
Мила…
Твої очі населяють мої мрії.
Креслю олівчиком сходинки в небо.
Сьоме небо твоїх обіймів…
Небо шепотить хмарам про інші краї.
Вітер здіймає з плечей шалик.
А я проростаю кохана…
Серед міста.
Закладаю фундамент.
Підлогу.
Стіни.
На вікнах будуть фіранки із оксамиту.
На підвіконнях квіти…
А у книзі життя тебе вишито золотом у моєму серці…
Рушники доріг у безвітряну пору
Обвивають Білого і Чорного Птаха,
що знайшли щастя…