Міома матки належить до доброякісних утворень і може тривалий час не спричиняти виражених симптомів. Тому сам факт виявлення міоматозного вузла ще не означає, що жінці обов’язково потрібна операція. Тактика залежить від розміру та розташування утворень, швидкості їхнього росту, симптомів, віку пацієнтки та її репродуктивних планів.
Якщо лікар визначає показання до хірургічного лікування, одним із органозберігаючих варіантів може бути лапароскопічна міомектомія — видалення міоматозних вузлів через невеликі проколи черевної стінки зі збереженням матки. Такий метод застосовують за відповідних показань після обстеження та консультації лікаря.
Коли міома потребує особливої уваги
Невеликі міоматозні вузли можуть виявити випадково під час профілактичного огляду або ультразвукового дослідження. Якщо вони не ростуть і не спричиняють скарг, лікар може рекомендувати спостереження та контрольні обстеження.
Питання про активніше лікування виникає, коли міома впливає на самопочуття або роботу сусідніх органів. Серед причин для поглибленого обстеження та визначення подальшої тактики можуть бути:
- рясні або тривалі менструальні кровотечі;
- біль або відчуття тиску в нижній частині живота;
- збільшення розмірів міоматозних вузлів;
- тиск збільшеної матки на сусідні органи;
- порушення репродуктивної функції;
- інші симптоми, які лікар пов’язує з наявністю міоми.
Наявність одного із цих проявів сама по собі не визначає спосіб лікування. Рішення приймається індивідуально після обстеження.
Які операції застосовують при міомі
Хірургічне лікування міоми не обмежується одним методом. Сучасна гінекологія використовує різні види доступу, а завдання лікаря — обрати варіант, який відповідає конкретній клінічній ситуації.
Лапароскопічна міомектомія
Під час лапароскопічної операції хірургічні інструменти та оптичну систему вводять через невеликі проколи. Лікар отримує зображення операційного поля на екрані та видаляє визначені міоматозні вузли.
Однією з особливостей міомектомії є збереження матки. Водночас можливість застосування лапароскопічного методу залежить від характеристик вузлів та загального стану пацієнтки. На garvis.com.ua зазначено, що спосіб операції визначають після детального обстеження.
Гістероскопічне видалення
Якщо вузол розташований у порожнині матки та доступний через цервікальний канал, у певних випадках може використовуватися гістероскопічна методика. Інструмент вводиться природним шляхом, тому проколи черевної стінки не потрібні.
Відкрите хірургічне втручання
Лапаротомічний доступ передбачає операцію через розріз черевної стінки. Такий метод може знадобитися у складніших випадках, зокрема коли малоінвазивний доступ не відповідає клінічній ситуації. Остаточний вибір методу залишається за лікарем після оцінки результатів діагностики.
Що потрібно з’ясувати перед операцією
Підготовка до хірургічного лікування починається не в операційній, а з діагностики. Лікарю необхідно отримати достатньо інформації про розташування, кількість і розміри вузлів, стан матки та загальний стан здоров’я пацієнтки.
Обсяг обстеження визначається індивідуально. Він може передбачати гінекологічний огляд, ультразвукову діагностику, лабораторні аналізи та інші дослідження за показаннями.
Перед консультацією також варто підготувати інформацію про попередні обстеження, операції, захворювання, препарати, які приймаються постійно, та повідомити лікаря про плани щодо вагітності. Самостійно припиняти приймання призначених препаратів перед операцією не слід — це питання потрібно узгоджувати з лікарем.
Відновлення залежить від методу втручання
Тривалість післяопераційного періоду може суттєво відрізнятися. Після малоінвазивних втручань повернення до звичайної активності зазвичай відбувається швидше, ніж після відкритої операції. Проте навіть невеликі проколи не означають, що організм не потребує відновлення.
Після операції важливо виконувати рекомендації лікаря щодо фізичних навантажень, догляду за післяопераційними ранами, харчування, інтимного життя та контрольних оглядів. Терміни повернення до роботи, спорту та інших звичних занять визначають індивідуально.
Метод лікування визначають не лише за розміром міоми
При виборі тактики лікар оцінює всю клінічну картину. Два однакові за розміром вузли можуть мати різне розташування і по-різному впливати на стан жінки. Важливими також є кількість утворень, характер симптомів, попереднє лікування та репродуктивні плани.
Тому універсального правила, за яким певний розмір міоми автоматично означає необхідність конкретної операції, немає. Головне завдання діагностики — визначити, чи потрібне хірургічне лікування взагалі та який метод буде доцільним у конкретному випадку.
На правах реклами
Рекомендуємо звернутись за консультацією до лікаря. САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ ЗАШКОДИТИ ВАШОМУ ЗДОРОВ’Ю
