Нідерландець Майкл Гондерс живе в Україні вже чотири роки та допомагає вирощувати салат та прянощі за надсучасними європейськими технологіями. І попит на них великий. Ще б пак! Тричі на тиждень фірма доставляє врожай, що росте… на воді.
І хоча це підприємство розвивається завдяки стовідсотковим інвестиціям із Голландії, податки йдуть до нашої скарбниці. Вирощувати салат Майкл вирішив у містечку Буськ на Львівщині. По-перше, клімат тут дуже подібний до клімату Голландії. А ще – ідеально рівнинна територія та вигідне транспортне сполучення.
“Типове українське підприємство”, – думаєш собі, коли бачич його вперше. Посеред поля стоять теплиці, а більша частина території не задіяна. І що тут європейського? Та коли заходиш всередину, розумієш – перше враження оманливе. У теплиці – стерильна чистота та яскраво-біле світло. А вздовж – рядки салату різних відтінків. Але найбільше дивує те, що чорного грунту тут не має. Увесь салат плаває… у басейні. Ось вона – нова технологія вирощування, яку лише декілька років тому розробили в Нідерландах. “Вона називається сухою гідропонікою.
Рівнянам: коли можна буде замість субсидії отримати гроші
Торфовий субстрат, що плаває на воді, не торкається її. Це дає можливість створити повітряну камеру між водою та торфом. У такому середовищі рослина краще розвивається та менше хворіє, бо листя торкається лише пластику, – розповідає Сергій Ленчук, директор підприємства, виймаючи невеликий квадратик торфу із лоточка. – Лише корінець, що виходить із торфового субстрату, торкається води. І саме в ній формується більша частина кореня. З води рослина бере необхідну їй кількість поживних речовин”.
У спеціальних пінопластових лотках розміром 60 на 40 см є 24 невеликих заглиблення для торфової маси. Спочатку у неї сіють насіння у гранулах, а потім на 48 годин його залишають в окремих кімнатах для пророщення. Температура в цьому приміщенні – близько 20 градусів за Цельсієм, а вологість – майже сто відсотків. Після того, як салат проросте, ці ж лотки опускають в один із чотирьох басейнів, де вони плавають 21 день. Так поступово, раз на декілька днів, пінопласт підштовхують далі басейном, а новий пророщений салат ставлять наперед. Інші доростають у вдвічі більшому контейнері та в чотири рази більшому басейні.
Загальний час для отримання продукції – близько місяця, а взимку – 50 – 55 днів. …Тим часом на іншому кінці “грядок” вже метушаться двоє працівниць. Вони саме збирають свіжий салат та сортують його до коробок. Збирати і пересаджувати рослини доволі легко. Їх просто витягують із лотків разом із торфяною масою. “Разом з нею і пакуємо. Так рослина довше залишається свіжою”, – каже одна із жінок, показуючи вже запакований продукт.
До речі, працівників тут лише 22, усе решта роблять комп’ютери. Такий собі постійний конвеєр. Тричі на тиждень салат сіють, збирають та відправляють на продаж. Усього – п’ять видів салату, рукола, петрушка, кріп та прянощі.
“Використовувати таку технологію виходить економніше, ніж поливати рослини на відкритому грунті. Вода постійно стоїть на місці і не втрачає свої основні функції протягом трьох-п’яти років. Рослина її вбирає стільки, скільки потрібно, а решта залишається у басейнах, а не проникає далі у землю, як при вирощуванні у відкритому грунті. Великим плюсом є ще й те, що теплиця дозволяє працювати протягом усього року. Крім того, листя є набагато чистішим, бо не контактує з грунтом. Навіть на те, аби помити салат, потрібно набагато менше води”, – розповідає директор підприємства.
Великі торгові мережі та більш як тридцять ресторанів отримують різні види салату та прянощі саме звідси. Урожайність – два мільйони кущів салату на рік на площі 7800 кв. м. Ціна різних видів салату – від ста гривень за кілограм, петрушка та кріп – 120 – 150 гривень, м’ята та рукола – 250 гривень, цибуля шніт – 390 гривень за кілограм. “Правда, з теперішніми цінами на газ та електроенергію в Україні собівартість салату надто велика, – зізнається директор. – За таких умов, якщо інвестори і вкладатимуть гроші, то, швидше за все, у вирощування інших культур. Наприклад, огірків, помідорів або перцю”.
За матеріалами Експресу
