Позивний «Лайф» Влад отримав ще під час навчання у центрі.
«Сидимо, інструктор каже — усі загинуть. А я сміюся: не всі. Якщо триматися разом і не панікувати — буде новий день. Хтось тоді й сказав: “Будеш Лайф — від слова life, життя”. І так воно приклеїлось», — згадує боєць.
Його родина опинилася в окупації
Влад родом із Чернігова. Коли у 2022 році російські війська зайшли в область, його родина опинилася в окупації.
«Півтора місяця під ними. Стояли, як кажуть, “адекватні”, мирних не чіпали. Але кожен день жив, ніби останній», — розповідає військовий.
Після звільнення міста він добровільно вступив до ДФТГ, згодом служив у 166-му батальйоні, а потім вирушив на Донбас — до 251-го.
«З початку 24-го року ми стояли під Часовим Яром. Потім — Запорізький напрямок. Там і отримав поранення», — пригадує боєць.
Снаряд пробив пікап наскрізь
Це сталося вночі, під час евакуації поранених.
«Ми мали забрати тяжкого трьохсотого. Під’їжджаємо — і одразу 120-й міномет. Снаряд пробив пікап наскрізь. Метал, дим, земля. Один диск, без коліс, але ми дотягнули, забрали своїх і вийшли».
Осколок пройшов крізь ногу та спину, залишившись у тілі назавжди.
«Не дістали. Жити не заважає — значить, хай буде. Головне, що живі пацани», — каже Влад.
Нині він служить у складі 3-го батальйону «Поліська Січ» 104-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ «Горинь» на посаді командира ремонтного відділення.
«Пікапи, буси, ротна техніка — усе, що тримає фронт у русі. Ламається все — від підвіски до коробки. Ми лагодимо, щоб хлопці могли доїхати й повернутись».
До війни чоловік займався вантажними перевезеннями, але зараз його життя кардинально змінилося.
Нагадую собі, що треба жити
«Називаюся “Лайф” — і нагадую собі, що треба жити. Бо поки живий — можеш допомогти іншому».
Вдома на Влада чекають дружина та 11-річний син.
«Він був зі мною в окупації. Якось спитав: “Тату, а чому ці дяді прийшли?” Я відповів чесно: прийшли вбивати. Хтось сказав, що не можна так дітям, а я думаю — треба знати правду. Бо коли ростеш у правді, в тобі є стрижень».
Говорить Влад спокійно, без пафосу — просто і щиро.
«Ми не герої. Ми ті, хто тримає. Щоб хтось інший міг жити спокійно».
Сили територіальної оборони ЗСУ
Регіональне управління
Сил територіальної оборони “Захід”
104 бригада тероборони ЗСУ “ГОРИНЬ”
Читайте також історію бійця з позивним «Німець», який ніколи не залишає своїх.
