Йому було лише 18, коли він підписав контракт. Сьогодні Дмитро на псевдо «Гатті» – головний сержант взводу БПЛА. Він не лише керує технікою, а й відповідає за людей.
Про це пишуть на стоорінці 104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь” у фейсбук.
Шлях після школи – одразу у військо
Дмитро родом із села Кошмаки Вараського району. До війська він долучився у 2024 році – щойно досяг повноліття.
«Це була мрія ще з дитинства – про службу думав із восьми років. Після школи не вступав до вишу, одразу пішов підписувати контракт. Так опинився у 104-й окремій бригаді», – розповідає він.
Тоді він майже нічого не знав про підрозділ і не мав там знайомих. Каже: усе склалося природно.
Спорт як фундамент характеру
До служби Дмитро займався боксом і пауерліфтингом. Саме спорт загартував дисципліну й витривалість, які стали в нагоді на фронті.
Свій позивний пояснює просто: «Він пов’язаний із характером і любов’ю до боксу – колись був боєць із подібним ім’ям і схожим стилем».
Від оператора – до головного сержанта
Службу він розпочав оператором БПЛА. Понад рік працює з дронами. Зараз обіймає посаду головного сержанта взводу БПЛА.
Із підвищенням зросла й відповідальність – організація роботи, забезпечення, комунікація, контроль, планування.
«Мороки додалося значно більше. Інколи навіть простіше було бути просто оператором», – зізнається військовий. І додає: «Тут я як риба у воді».
Про побратимів говорить лаконічно: «Довіра, надійність, безпека. Саме це перше приходить у голову. І саме це тримає, коли навколо війна».
Евакуація, яку не забути
Найбільше йому запам’ятався епізод на Покровському напрямку. Підрозділ евакуйовував пораненого побратима вагою близько 150 кілограмів.
«Спершу думали, що впораємося вдвох, але швидко зрозуміли – сил не вистачить. Несли п’ятеро. Було жорстко», – згадує Дмитро.
Після цього він радить усім: «Займайтеся спортом, дбайте про здоров’я – на війні це рятує життя».
Війна технологій і мрія про спокій
Він наголошує, що війна швидко змінюється: «Дронів стає дедалі більше, з’являються нові типи, змінюється тактика. Технології розвиваються швидше, ніж засоби протидії – і це відчувається щодня».
Удома на нього чекають батьки, дівчина, брати й сестри. Після перемоги Дмитро мріє купити будинок і жити спокійно з родиною.
«У цивільному житті поки не уявляю себе так чітко, як у війську», – зізнається він.
Читайте також: “ДЕМОН” – без жалю та страху: історія бійця 104-ї бригади ТрО “Горинь” з Рівненщини
