Скорботно розпочинаємо рік у Рівненській громаді. Адже сьогодні попрощаємося із двома Героями, які загинули, боронячи нашу країну, Борисом Ковалем та Дмитром Єфіменком.
Борис Коваль народився у селі Дядьковичі 11 серпня 1975 року. Закінчив Дядьковицьку середню школу, а за тим здобув фах механіка у Національному університеті водного господарства та природокористування.
“Відразу після інституту, Борис пішов працювати у Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг. Відтоді місце роботи не міняв. Він пройшов шлях із самого низу до головного інженера. Аж поки у квітні 2023 року його не мобілізували,” – розповідає дружина Героя Ірина.
Борис дбав про стареньку маму. Разом з Іриною виростили двох доньок, яким зараз 27 та 17 років. Тішилися першою трирічною онучечкою.
“Гарний професіонал своєї справи. Він багато часу приділяв роботі, його поважали та прислухалися. А вдома Борис був добрим чоловіком, хорошим батьком, дідусем та сином, люблячим сім’янином. Взагалі був дуже доброю людиною,” – розповідає дружина.
Після мобілізації Борис проходив навчання на полігоні, адже доти жодного військового досвіду не мав. А за тим був направлений на службу на Донеччину.
“Дробишеве, Добропілля, Бахмут, Часів яр… Борис служив у всіх цих гарячих точках. Перебував на Донеччині весь цей час… Про службу практично нічого не розповідав, але і не потрібно було. Адже і так було зрозуміло, що їм там нелегко, а особливо останній місяць… Вже казав, що погані думки приходили, але він тримався,” – продовжує дружина.
30 грудня 2023 року солдат Борис Коваль загинув від поранення несумісного з життям під час ворожого мінометного обстрілу на Донеччині…
Прощання із 48-річним Героєм відбудеться завтра, 2 січня, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі у рідних Дядьковичах…
Дмитро Єфіменко народився у місті Пологи на Запоріжжі. Закінчив місцеву школу, а за тим – Бердянський державний педагогічний університет. Працював вчителем математики та інформатики у рідному місті.
Раптово та болісно увірвався у його життя 2014 рік…
“Дмитро завжди відстоював справедливість, тому у 2014-му пішов добровольцем, аби захищати рідних людей, місто, країну під час проведення антитерористичної операції. Відслужив рік. Нагороджений відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції”, відзнакою “За оборону Маріуполя”, – розповідає дружина Героя Оксана.
Після повернення Дмитро налагоджував мирне життя, повернувся на роботу вчителя математики та фізики, разом із дружиною ростили двох донечок.
“Він був надзвичайно добрим, люблячим татом, чоловіком, братом, сином… Він оберігав нас від усього, поряд з ним ми відчували себе насправді наче за кам’яною стіною,” – продовжує Оксана.
Та вже 24 лютого усе змінилося… Дмитро зібрав речі та знову став на захист Батьківщини.
“І після початку війни, і раніше Дмитро говорив про росіян прямо: “Якщо не ми підемо проти, то вони прийдуть сюди. А цього не можна допускати,” – каже жінка.
Його ж рідне місто та сім’я опинилися у небезпеці.
“Упродовж місяця ми жили в окупації. Дмитро постійно повторював, щоб ми виїжджали, щоб не лишалися там… На початку квітня ми з донечками приїхали у Рівне, адже тут є рідня, я сама з Рівненщини…” – розповідає дружина Героя.
Після переїзду кожен з подружжя тримав свій фронт – Дмитро воював на Донеччині, а Оксана з перших днів і досі волонтерить в обласному штабі в Рівному.
Та окрім рідного дому, ворог забрав у сім’ї значно більше. 38-річний Дмитро Єфіменко загинув 13 січня 2023 року у Бахмутському районі Донеччини…
22 січня 2023 року з Дмитром Єфіменком попрощалися й поховали у Рівному. Далі ж сталося непередбачуване: згодом дружині повідомили, що можливо, замість Дмитра поховали його побратима… Довгі місяці очікування результатів ДНК експертизи – й інформація підтвердилася.
Тож завтра, 2 січня, о 10.00 на майдані Незалежності Рівне схилить голови у пошані до тіла Дмитра Єфіменка, аби наш Герой нарешті знайшов спокій на Алеї Героїв кладовища “Нове”…