Рівненська поліцейська Іванна Бояківська розповіла історію, яка підтверджує, що насправді у світі добро завжди повертається і від нас залежить примноження справедливості у світі.
Розповідь поліцейської з перших уст:
Без пригод не буває…
Або “принцип безперервності”.
Або ж… “Повний сюрприз”.
Кожна назва відповідає ситуації, яка трапилася зі мною трішки більше тижня тому, коли я ввечері забігла в маркет по продукти… І мала продовження сьогодні.
Щоб довго не розповідати, скажу лиш те, що компанії з двох молодиків тоді не вийшло продовжити вечір, відповідно до їхніх намірів. Справа в тім, що я просто випадково була після них в черзі на касі. А може і не випадково ?. Але затримати крадія, який причому грубо відреагував на зауваження охоронця і штовхнув дівчину касира, вдалося. Щоправда вже на вулиці. Де теж випадково чи невипадково ішов на тренування ще один мій колега Вадим і миттю зреагував на ситуацію. Не знаю, чи мені вдалося б це так швидко і чітко без нього. Але вкотре переконуюсь: випадковості не випадкові.
Ще кілька хвилин і екіпаж колег теж прибув на місце події. Ну а далі все вже точно не випадково… Але я тим часом понесла додому ківі і банани))
Так от. Це все нічого такого. Будні, так би мовити. Але те що сталося сьогодні — реально вразило. Заходжу я знову в той же маркет. Знову продукти, каса, іду на вихід… І тут раптом: “Добрий вечір. Зачекайте, будь ласка…” Незнайомий чоловік, схоже представник охорони магазину, привітно посміхаючись, продовжує: “Щось ви давно не заходили. Ми хотіли вам подякувати, що ви тоді допомогли нам спіймати і затримати тих негідників. Візьміть, будь ласка, солодкий презент.”
До слова, обидва рази я не в поліцейській формі.
А ще в масці… І в шоці…
P.S. людяність наразі часто дефіцит. Але тут достатньо. Дякую Вопак за такий підхід. Дякую працівникам, які запам’ятали, впізнали, знайшли, незважаючи на маску на обличчі. Це правда приємно.