Рівнянка Таня Камерістова (МАВКА) написала щемливий вірш про дівчинку, яку вчора вбили рашисти у Вінниці. Маленька Ліза з мамою просто йшла на заняття, коли рашисти забрали у неї найцінніше – життя. Дівчинка загинула на місці, її мати Ірина зараз перебуває в реанімації, вибухом їй відірвало ногу.
Я біжу по стежині і візочок везу,
Посміхаюсь матусі я щиро.
Навкруги лише сонце – не віщує грозу…
Та не видно оскалу у звіра…
Я матусі моїй посміхалася так,
Що від усмішки й сонце іскрилось.
Та за мить – зойки, вибухи – ворога знак,
І життя моє враз зупинилось…
Я ж маленька іще, то за віщо ці муки?
Де й кому на планеті причинила я зло?!
А тепер ніби вічність – довжелезна розлука,
Бо на небо маленьку душу вже понесло…
Я ж іще не жила… І матусю рідненьку
Не наобіймала руками я іще досхочу.
Не побачу ніколи її рідну сивеньку,
Не зітру її сльози й не потішу плачу…
Просто бігла собі за візком по стежині…
А тепер ось на небі з Янголятком сиджу.
Восени погойдаюсь з вітром я на жоржині
І у снах лиш матусі на руках полежу…
Ні, мені не болить. Просто світло враз згасло,
І матусі моєї крик луна навкруги.
Я до лікаря йшла, але, видно, невчасно,
Бо життя обірвали моє враз вороги…
Таня Камерістова (МАВКА)