Сергій із позивним «Монгол» ще з дитинства мріяв стати військовим. Проте на шляху до мрії виникла перешкода – плоскостопість, через яку йому не вдалося вступити до військового навчального закладу. Однак ця вада не завадила йому виконати свій обов’язок перед Батьківщиною. Зараз йому 39 років, і вже шість з них він присвятив захисту країни на фронті.
«Якось не було можливості евакуювати хлопців транспортом, то я сам пройшов за ними сім кілометрів пішки. Вивів їх із позиції, показав іншим бійцям, як безпечно вийти за допомогою системи «Кропива», – ділиться Сергій. Його відвага і відповідальність стали невід’ємною частиною численних бойових операцій.
Бойовий шлях «Монгола»
Нині Сергій служить у 104-й бригаді тероборони ЗСУ, у складі якої воює його 61-й батальйон. Він брав участь у боях за Бахмут, обороні Куп’янщини, але перший досвід війни отримав ще під час АТО на Донбасі у 2015 році. Тоді він воював у Станиці Луганській, Щасті, Пісках, Майорську та інших гарячих точках.
Після демобілізації у 2018 році Сергій повернувся до цивільного життя, працював на атомній станції. Проте вже перед початком повномасштабного вторгнення він отримав повістку і без вагань повернувся на службу.
Оборона Бахмута і героїзм на передовій
Перший вихід у складі 61-го батальйону стався під час оборони Бахмута. Сергій, тоді ще командир відділення, коригував артилерійський вогонь. Але ворог виявив їхню позицію – пряме влучення у будинок, де вони ховалися, спричинило контузію всім бійцям. Сергій взяв ситуацію під контроль, організував евакуацію та вивів бійців з-під обстрілу.
«Хлопці кричали, бо контузія була у всіх. Але я зумів організувати всіх, викликав евакуацію, і ми вийшли», – розповідає Сергій. За ці роки йому неодноразово доводилось рятувати побратимів з-під ворожого вогню, організовувати евакуацію і навіть заводити саперів на позиції, щоб замінувати їх для захисту.
Самовідданість і мрії про перемогу
Попри важкі випробування, Сергій залишається вірним своєму обов’язку. Навіть командуючи взводом, він часто бере участь у бойових виходах, щоб дати перепочинок своїм підлеглим. Від початку повномасштабного вторгнення Сергій жодного разу не був у відпустці, проте його підтримує думка про зустріч із доньками та впевненість у перемозі.
«Я точно знаю, що війна закінчиться нашою перемогою. Ми повернемо всю нашу землю, бо нам чужого не треба», – говорить Сергій.
Історія Сергія «Монгола» – це приклад справжньої мужності та самовідданості. Його шлях, як і шлях багатьох інших воїнів, є доказом того, що наша перемога – лише питання часу.