Велика, Страсна п’ятниця – найскорботніший день для всіх християн. У цей день не звершується Божественна літургія і Церква згадує несправедливе осудження Синедріоном і Пилатом Ісуса Христа, Його страждання й муки, розп’яття на Хресті, смерть і покладення Його тіла до гробу, зішестя душею в пекло для сповіщення там перемоги над смертю і визволення душ, які з вірою чекали спасіння.
Ми з трепетом і тугою згадуємо святі спасительні страждання Сина Божого, які Він добровільно поніс заради нас. Він не лише перетерпів страшний тілесний біль (приниження, побиття, глузування, знущання, терновий вінець, розп’яття на Хресті, цвяхи, оцет, спис у ребра…), Він переніс і страшні душевні муки (а хто терпів душевні страждання, той знає, що вони не легші від фізичних) за тих, хто вчиняв Йому їх – за зрадників і мучителів, і за весь світ. Проте Спаситель не гнівався, не виправдовувався, не погрожував мучителям, а навпаки – молився за них: «Отче, прости їм, бо не відають, що чинять» (Лк. 23: 34).
Людське слово замовкає перед величчю жертви і Божого смирення, тому цей день сповнений скорботної тиші. Бог, Який Своїм Словом сотворив небо і землю, Який сотворив людину за образом Своїм, дарувавши їй свободу та відкривши можливість до уподібнення Йому, Творцеві, – смиряє Себе аж до того, що терпить від Свого творіння побиття, приниження, несправедливе засудження і хресну смерть. І в цьому є Божественна істина: Господь показує нам, що єдиний шлях для спасіння і перемоги над гріхом – це шлях смирення. Бо смирення є протилежністю гордості: через гордість гріх і зло увійшли у світ, а через смирення у світ приходять життя і спасіння.
Ми маємо усвідомити, якою дорогою ціною всі ми викуплені. Син Божий став Сином людським, щоб дарувати нам життя вічне. Безгрішний Господь Ісус Христос помер за людські гріхи. Він віддав Своє життя для того, щоби ми жили. Він зійшов навіть до пекла, щоби ми могли піднятися на Небеса. Господь став в’язнем, щоби зробити нас вільними. Хрест, на якому Його розіп’яли, став для нас знаменням життя і спасіння. «Як в Адамi всi вмирають, так у Христi всi оживуть» (1 Кор. 15: 22).
Всі ми – важливі для Бога, ми Його улюблені діти. Кожна людина – незалежно від віку, статі, національності, професії, майнового чи соціального статусу – однаково безцінна для Бога. За кожного з нас Господь заплатив життям Сина Свого Єдинородного. Тож, споглядаючи на розп’яття, ми повинні усвідомлювати ціну дарованого нам життя і старатися гідно його прожити.