Чого тільки не вигадають туристи аби подорож ні на скілечки не була нудною. Засобів для сплавляння безліч, але ж ні один не припав до душі цим мандрівникам, і вони змайстрували власне ноу-хау.
Не зраджуючи своїм дитячим мріям і цікавості, ми вже вкотре провели сплав за течією Случа – річки нашого дитинства. Тому, щоб новий наш сплав був не схожий на попередні, вирішили не пливти човном катамараном чи байдаркою, а сплавитись як наші далекі предки плавали Случем та іншими річками.
Будь яка подорож завжди починається з ідеї, без якої наш сплав не був би можливим. Придумав оригінальний пліт наш друг Олег Галайчук з Березного , який кілька років виношував ідею його побудови, обдумував, довго-довго готувався, вивчав, які пляшки в’язати металевою стрічкою і як надійно прикріпити це все до дерев’яного каркасу. Щоб пліт не зрадив нас а вірно послужив і наша мандрівка пройшла успішно, Олег вивчав деякі закони фізики. Підйомною силою вважав, слугуватимуть використані пластикові пляшки. На побудову судна пішло 1163 пластикові пляшки, що становить 1284 літри. На скріплення пляшок до дерев’яного каркасу використали 400 метрів металевої стрічки.
Фото: Роман Дехтяр
Фото: Роман Дехтяр
У вільний час Олег будував два “банани” у себе вдома на горищі. У розібраному стані він перевіз пліт вантажівкою у село Більчаки. Коли надвечір прибула наша команда, то ніхто з нас не міг уявити, яким буде пліт і як він попливе. Вранці ми почали збирати пліт, “банани” скріпили перекладинами, надійно заrрутивши на саморізи. Палуби настелили шестиметровими дошками і прикрутили до неї стільчики, а посередині поставили стіл і повантажили речі.Сплав від Більчаків до Бистрич зайняв два дні. Ночівля була річки навпроти Великих Селищ.
Цей сплав об’єднав любителів справжніх пригод. Запросили до команди тих хто захотів відчути себе перешопроходцем і подолати складний шлях. Адже ніколи не знаєш, які пригоди принесе тобі Случ, оскільки на певних ділянках рельєф дна міняється щороку , в залежності від водної обстановки та факторів посухи. Через дуже низький рівень води у річці ми часто “скородили” Случеве дно своїм плавзасобом. Доводилось злазити зі зручних місць та тягти пліт вручну.
Фото: Роман Дехтяр
Такі ситуації з подолання порогів і мілких ділянок тільки додавали адреналіну туристам, які надають перевагу активному відпочинку на воді та відшліфовують власну майстерність сплаву як поєднання спорту та відпочинку. А трішки зіпсований настрій від таких ситуацій нам допомагав долати наш дев’ятий супутник – гумор, без якого не можна мандрувати.
Фото: Роман Дехтяр
Случ – це дещо більше, ніж річка – це своєрідна екосистема, яка включає в себе елементи і ознаки річки, болота, лісу і заливних лісів, озер. Наша заплава і її грунти – це творіння річки, ми нерідко спостерігали як течія вимиває старі почорнілі велетенські дуби, які називають мореними.
Важкий пліт плив повільно, що дозволило досхочу помилуватись розкішними краєвидами Соколиних гір та широчінню долини нижче Соснового. Ну і плюс історія.Адже річка, як і час, тече далі. Людина здавна використовувала цей дар природи .
Фото: Роман Дехтяр
Загалом добре відпочили, подивували людей нашим плавзасобом. Нижче Бистрич пливти не змогли через мілководдя. Тому плавучу платформу розібрали для вдосконалення і надіємось, що знову використаємо наш пліт ще не для однієї захоплюючої та цікавої мандрівки.
Автор: Олександр Сосновчик
Надслучанський вісник