Олексій із позивним «Шиба» вже десять місяців служить в армії. Каже, що до війська прийшов добровільно — без повістки та жодних вагань. Його рішення було свідомим: «Ворог на нашій землі. А хто має йти захищати, якщо не ми? Аби діти не бачили війни».
До повномасштабного вторгнення чоловік працював водієм та автослюсарем. У мирному житті мав звичні клопоти — сім’ю, роботу, будні. Тепер він кулеметник мобільної вогневої групи, яка збиває ворожі «шахеди»: «Часу на відпочинок небагато. Буває, що з 6-ї ранку тільки повертаєшся на розташування. Але така вже робота».
Вдома на нього чекає 11-річний син Михайло: «Каже тільки одне: “Тато, приїжджай частіше”. Він усе розуміє. Дорослішає швидко, бо війна». Саме заради нього «Шиба» вступив до лав 5 батальйону 104-ї бригади «Горинь» Сил ТрО ЗСУ. І саме син додає йому сил у найважчі моменти: «У війську складно планувати щось наперед. Тут усе змінюється кожну хвилину. Це, мабуть, найважче. Але роботу робимо. Все вдається».
Фото з facebook.com/TerritorialDefenseForces
Чоловік зізнається, що завжди звик працювати руками та постійно вчитися. Це допомагає й нині: «Коли техніки багато, треба розуміти, що робиш».
Водночас «Шиба» відверто говорить: не всі цивільні пам’ятають, що війна триває. «Є ті, хто вже забув, що таке війна. Це неприємно. Хочу, щоб було більше розуміння. Бо ми тут працюємо заради того, щоб у містах було тихо».
Має й пораду для тих, хто лише планує стати до війська: «Найперше — працювати над собою. Розвиватися у своєму напрямку. Якщо танкіст — значить знати танк, якщо кулеметник — свою справу. Техніки зараз стільки, що треба вчитися постійно».
Планів у «Шиби» небагато. Він мріє лише про просте — повернутися до роботи, до сім’ї та обійняти сина. І саме це для нього — найголовніше.
104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”
Регіональне управління Сил територіальної оборони “Захід”
Читайте також історію бійця з позивним «Пумба». Харків’янин обрав 104-ту — і не пошкодував.
