Де знайти сили, аби поглянути в очі синові, який схиляє голову, прощаюсь із татом. Татом, який піклувався, любив та навчав усьому на світі…
Саме таким люблячим та ніжним батьком, хорошим та відданим чоловіком, дбайливим сином для матері, щирим братом для сестри і дядьком для племінника був і наш Герой Юрій Андрейко…
Юрій Андрейко народився у Рівному. Навчався у 23 школі, а потім присвятив життя улюбленій справі. Він працював будівельником.
“Повномасштабне вторгнення Юрчик зустрів в Україні, а вже наступного дня пішов добровольцем у військкомат. Він не мав досвіду служби, але був готовий боронити країну, аби згодом синові, якому зараз 13, не довелося цього робити,” – розповідає дружина Героя Олена.
Відразу стати до лав Збройних сил Юрію не довелося. Країна покликала його лише у лютому 2023 року. Проходив навчання, а згодом вирушив на передову.
” У рідкі хвилини, коли вдавалося вирватися до рідних, погляд Юри був зовсім іншим – сумним. Він був дуже доброю та компанійською людиною. У нього просто не могло бути ворогів, бо ж з усіма міг знайти спільну мову, згладити і вирішити будь-які конфлікти…” – продовжує дружина.
Найбільшою цінністю для Юрія були його рідні – дружина та син. Саме з ним проводив максимум вільного часу, навчав, спілкувався.
“Він був найкращим у світі чоловіком та батьком. Якщо вдома потрібно було щось полагодити, Юра кликав сина: “Синулька, ходи подивишся, як це і це робити”. Все робив для нього,” – каже Олена.
Іще 4 червня вранці Юрій телефонував дружині, говорили про все. А від 5 червня телефон мовчав, дружині ж повідомили, що Герой вважається зниклим безвісти… Лише у липні тіло нашого захисника вдалося опізнати…
45-річний солдат-кулеметник Юрій Андрейко загинув, захищаючи країну в районі села Північне Донецької області…
Прощання із Героєм відбудеться завтра, 23 липня, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховають його на кладовищі “Нове”…