Його звати Артур, але в 3-му батальйоні «Поліська Січ» 104-ої бригади Сил ТрО ЗСУ «Горинь» його знають як «Лева». Прізвисько отримав не за гучність чи агресивність, а навпаки — за спокій, стриманість і справедливість. Він не командує — він веде. З першого дня повномасштабного вторгнення взяв до рук зброю, адже вдома на нього чекають дружина, дві доньки й мама.
«У перший день повномасштабного я збирався на роботу. Побачив новини — і зрозумів: робота почекає. А от захищати дітей і дружину — більше нікому».
Так Артур із Костополя став «Левом» — спочатку командиром мінометного розрахунку, а згодом — взводу. За його плечима — служба на Запорізькому, Харківському, Донецькому та Сумському напрямках. Найважчими були бої в Очеретиному, де щодня доводилося протистояти дронам, «градам», «кабам» і безперервно копати нові позиції.
«Кожна позиція має властивість виявлятися ворогом. Відпрацював — і вже розумієш: довго там не залишишся, бо прилетить. І ти знову копаєш. Знову облаштовуєш. Це виснажує, але по-іншому не можна. Тут виживає не той, хто сильніший, а той, хто вчасно закопався і зробив усе правильно. Це вже не просто навичка — це інстинкт».
Попри пекло боїв, у бліндаж до бійців одного дня прийшов маленький сірий кіт. Побратими назвали його Максимом — чому саме так, ніхто вже й не згадає. Тепер тварина живе своє найкраще котяче життя, але досі боїться гучних звуків.
«Кожен із нас знає, що за спиною — сім’я. Дітки чекають, рахують дні до відпустки. Перших два дні взагалі від мене не відходять ні на хвилину».
Артур відверто визнає: до 2022 року не вірив у можливість вторгнення і не розумів його причин. Але коли російські ракети полетіли на українські міста, сумнівів більше не залишилося. Бо, каже, батько не має права на байдужість.
У побуті «Лев» любить спорт. Турнік, бруси та прості вправи допомагають йому тримати в тонусі і тіло, і думки.
«Якщо ти в формі, якщо можеш себе змусити — значить, зможеш і хлопців зібрати, і рішення вчасно прийняти. Спорт — це як зарядка для характеру. Тримаєш себе — тримаєш підрозділ».
Історія «Лева» — це не лише бойовий шлях. Це приклад відповідальності, любові до доньок і поваги до побратимів, яких він готує як командир.
«У нас є зброя, техніка, знання. Але не вистачає людей – фахівців. Хлопців, які не бояться. А страх — це нормально. Головне — діяти. Навчити є кому. Було б бажання».
Після Перемоги «Лев» мріє поїхати в Карпати. А можливо — і до Криму. Каже, час покаже.
Сили територіальної оборони ЗСУ Регіональне управління Сил територіальної оборони “Захід” 104 бригада тероборони ЗСУ “ГОРИНЬ”.