Валентину — 25. На фронт він пішов, коли мав лише двадцять — наймолодший у своєму батальйоні. Саме тоді й отримав позивний «Молодий».
«Командир каже — будеш “Молодий”, бо найменший серед нас, але запал маєш найбільший».
На службу пішов добровільно
На службу Валентин вирушив одразу після початку повномасштабного вторгнення. До того вже мав досвід строкової служби, хоча навіть туди потрапив не одразу.
«Сказали, що я без батьків, сирота, не мають права забирати. Але я написав заяву — добровільно. Хотів служити».
Хлопця виховувала бабуся
Хлопця з дитинства виховувала бабуся.
«З семи місяців — тільки вона. Мама пропала безвісти, її так і не знайшли, тато позбавлений батьківських прав. Бабця мені й мама, і тато, і вся родина».
Саме вона, каже боєць, прищепила йому силу духу та любов до України. Коли почалася війна, страху не було — лише усвідомлення, що треба діяти.
«Тоді всі йшли з запалу. Ми не думали про гроші, не знали навіть, чи буде зарплата. Просто треба було йти».
Радіє тільки, коли прокидається живим
Валентин став навідником СПГ, пройшов Донеччину, Торецьк, проходив навчання в Польщі на сапера.
«Нема в цій війні нічого позитивного. Радію тільки, коли прокидаюсь живим».
Найважчим випробуванням для нього виявилася не війна, а мирне життя після неї. Під час короткої відпустки після ротації він приїхав додому на день народження дружини. Там на нього чекав дворічний син Макар.
«Я приїхав, і дитина мене не відпускала. До мами не йшов, тільки до мене. Я сам без батька виріс. І от коли він плакав, я зрозумів — не можу знову піти. Хотів дати йому те, чого сам не мав».
Після цього Валентин не повернувся до частини. Пів року він перебував у статусі СЗЧ.
«Спочатку дзвонили побратими, питали, коли вернуся. А я соромився. Думав — що скажуть, як подивляться».
Згодом усе ж набрав командира.
«Кажу: хочу повернутися. І мені відповіли — якби не хотів, то не дзвонив би. Приїжджай».
Повернувся без виправдань і відмовок
Він повернувся — без виправдань і відмовок.
«Так, шкодую. Але всі можуть оступитися. Головне — зробити висновки й не тікати від них».
Тепер Валентин знову у строю — служить у 2-му батальйоні 104-ї бригади «Горинь». Говорить твердо й впевнено:
Хоче залишитися у армії
«Я залишуся в армії. Це моє. Тут порядок, дисципліна, справжня мужність. А вдома хай син росте — у мирній країні».
І додає тихіше, вже ніби самому собі:
«Бабця казала: “Бережись, сину”. Вона мене виховала — тепер я мушу берегти те, за що вона молиться».
Сили територіальної оборони ЗСУ
Регіональне управління Сил територіальної оборони “Захід”
104 бригада тероборони ЗСУ “ГОРИНЬ”
Читайте також історію бійця з позивним «Тиса» та про музиканта із Рівненщини, який служить у ТрО під позивним «Рондо».
