Дизайнер Анна МАРЧУК заснувала популярний у всьому світі бренд вишитих одягу, взуття та аксесуарів. Нещодавно вона відкрила нову творчу майстерню на вулиці Соборній. Тут представлене розмаїття вишуканої, елегантної і стильної вишивки, на яке можна не лише поглянути, але й купити готові зразки, або ж замовити те, що сподобалось, в іншому розмірі, кольорі. Про історію успіху рівнянки пише 7 днів.
Фото: Анна Марчук
– Відколи вишивка стала справою вашого життя?
– Я вишивала з дитинства.
– Хто вас навчив вишивати?
– Бабуся. У 42 роки через хворобу її розбив параліч. І працювала в неї тільки ліва рука. Вона навчилася вишивати одною лівою рукою і вишивала дуже багато. А ми, маленькі четверо сестричок (нас було троє рідних і ще двоюрідна сестра), біля неї крутилися. Отак і я навчилась вишивати. Бабусю звали Анною.
– То ви успадкували від неї дві речі: ім’я та хист до вишивки?
– Мабуть, так. Хоча Анною звали обох моїх бабусь. А обох дідусів звали Степанами. Ось такий збіг. Активніше стала займатися вишивкою після народження дітей, коли була в декретній відпустці. Вишивала пасхальні рушнички, картини. Після народження другого синочка ці картини зросли в розмірах. І тоді ж я створила першу вишиванку. Коли зрозуміла, що людям це подобається, то стала вишивати речі на подарунки – мамі, сестричкам, кумам, друзям. А коли зробила одну вишиванку на замовлення, то зрозуміла, що ця справа може приносити не тільки задоволення, а й гроші.
– Як ви придумали робити вишивки на таких нетрадиційних речах, які, мабуть, ніхто ніколи вишивкою не оздоблював: сумочках. косметичках, гаманцях, гребінцях для волосся, краватках, метеликах, рюкзаках, жіночих і чоловічих туфлях? Звідки взялася ідея вишивати не тільки одяг, а й взуття та аксесуари?
– Я взагалі дуже люблю взуття і сумки. У кожної жінки їх має бути багато. Можу цілий тиждень ходити в одних джинсах, але при цьому змінювати взуття і сумки для мене важливо. Колись давно у Львові я бачила вишите бісером взуття. Воно мені запам’яталося, але не зачепило так, щоб хотілося повторити, хоч на той час я вже працювала над вишиванками. Згодом подумала, що варто спробувати вишити туфлі нитками. Зробила спочатку одну пару, а потім ще і ще одну, і так воно й пішло на потік.
– Ви самі створюєте схеми для своїх вишивок?
– Так. І кожен новий дизайн вишиваю сама. Все нове – це справа моїх рук. А далі мені технічно допомагають вишивати мої дівчата, бо я сама не можу впоратися з таким обсягом роботи.
– Це повністю ручна робота?
– Звичайно.
– Скільки створюється один такий малюнок, як-от на сумочці?
– Найкоротший термін – тиждень. Але для цього треба вишивати 12 і більше годин на день. Дівчата так і вишивають, коли доводиться виконувати термінове замовлення. І я так колись вишивала. Наприклад, на туфлі у мене пішло чотири дні.
– Навряд чи вироби, які практично повністю є ручною роботою, можуть бути доступними широкому загалу?
– Як для ручної роботи, ціна в них помірна і навіть скромна. Якщо туфлі, над якими працювали три-чотири майстри, коштують 2900–3500 гривень, то, погодьтеся, це не можна назвати надмірною ціною. Та з рівнем доходів багатьох українців це все одно неспівмірно.
– А хто купує ваші вироби у такому разі?
– 70 відсотків їх іде за кордон.
– Де ви експонуєте свої вироби?
– У Києві, Львові… От буквально в серпні були на виставці «Всі свої». Це бренд, який об’єднав сто п’ятдесят українських дизайнерів. Маємо свої вітрини у модних крамницях Києва та Львова.
– Всі малюнки на ваших виробах – тільки ваші чи використовуєте також і традиційні українські орнаменти?
– Використовую. Зокрема, гуцульські орнаменти Ксенії Колотило лягли в основу комплектів «Катруся», «Ірина». Щоправда, кольори підбираю на свій смак. Так само використовую і дуже давні народні орнаменти. Англійські орнаменти ХVІІ–ХVІІІ століть, козацькі схеми того часу теж маємо в роботі.