Водій медичної роти 104-ї бригади з позивним «Бармен» — Леонід, уродженець села Кургани Острозького району. Деякий час він жив у Рівному, де працював барменом, і саме ця робота стала основою для його нинішнього позивного.
Згодом чоловік поїхав на заробітки за кордон та працював у будівельній сфері.
Без вагань повернувся в Україну
На початок повномасштабного вторгнення Леонід перебував у Польщі, однак без вагань повернувся в Україну.
«У 2022 році отримав повістку, пройшов ВЛК і через стан здоров’я отримав відстрочку», — розповідає військовий.
У 2024 році він приєднався до 104-ї бригади, де став водієм санітарного транспорту. Відтоді щодня перебуває за кермом медичної машини. За час служби, зізнається Леонід, йому запам’яталися насамперед кадри найскладніших евакуацій.
«Пам’ятаю дорогу, якою проводили евакуацію. Коли заїжджали туди вперше — вздовж стояли три згорілі машини. Наступного дня, коли вивозили пораненого бійця, я їхав тією ж дорогою знову — їх уже було десять. А ще через день — майже два десятки. І ти їдеш далі, бо іншого шляху просто немає».
Про побратимів
Війна стрімко змінюється, каже військовий.
«Сьогодні війна — це дрони, особливо оптоволоконні. Евакуація стала значно складнішою: втрачається техніка, гинуть люди. Швидкі, медичні пікапи — ціль номер один».
Про своїх побратимів Леонід говорить лаконічно, але щиро:
«У нас — дружній, злагоджений колектив. Тут ти знаєш — тебе прикриють. І ти прикриєш у відповідь».
Удома чекають рідні
Удома на нього чекають батьки, дружина Яна та дві доньки — Даша і Маша.
«Вони телефонують, чекають. Надсилають смайлики, повідомлення, відео. І чекають тата додому».
Страх – це нормально
Тим, хто досі вагається, чи варто ставати до оборони країни, Леонід говорить просто і відверто:
«Страх — це нормально. Але якщо нас не буде тут — вони прийдуть туди. І тоді буде набагато важче».
Сили територіальної оборони ЗСУ
Регіональне управління Сил територіальної оборони “Захід”
104 бригада тероборони ЗСУ “ГОРИНЬ”
Нагадаємо, “Цвях” про службу в армії задумався ще у 17 років. “Іспанець” повернувся на Батьківщину, аби її боронити від ворога. “Гроза” не шукала героїзму, а хотіла бути корисною
