Депутат Рівненської обласної ради, військовослужбовець 12 бригади СпП НГУ «Азов» Сергій КОНДРАЧУК:
Ми боремось за право жити на власній землі
Колесо нашої історії повернулося так, що й нинішнє покоління українців має свою війну за незалежність. Минають століття, змінюються генерації, та український народ продовжує боротьбу проти москвинської орди за право жити на власній землі. Для багатьох ця боротьба стала свідомим вибором, зробленим в найкритичніший час нашої історії.
Висока посада
Сергій Кондрачук зустрів повномасштабне вторгнення російської федерації у кріслі голови Рівненської обласної ради. Тому став одним з тих посадовців, на чиї плечі лягла відповідальність за підготовку області до можливого вторгнення ворога з боку білорусі, а також за приймання внутрішньо переміщених осіб, забезпечення життєдіяльності Рівненщини у нових, на той час, умовах воєнного стану.
З огляду на актуальність питання заборони церкви московського патріархату, особливо ж в умовах війни з московським окупантом, у червні 2022 року Сергій Кондрачук скликав позачергову сесію Рівненської обласної ради. На розгляд депутатів виніс єдине питання – про заборону УПЦ МП на Рівненщині. Тоді більшість депутатів облради не підтримали таку ініціативу і не з’явилися на сесію. А вже в серпні того ж року звільнили чинного голову облради з формулюванням: «За внесення питання, що розколює суспільство». Щоправда, через певний час, ті ж самі депутати своїми голосами таки підтримали рішення про заборону церкви країни-окупанта.
Боєць «Азова»
З осені 2022 року Сергій Кондрачук – військовослужбовець «Азова», одного з легендарних підрозділів, що став відомим у всьому світі під час боїв за Маріуполь, зокрема – на заводі «Азовсталь». Свій шлях у війську розпочав у бойовому розрахунку мінометного підрозділу. Згодом його перевели до артилерійської групи. Там Сергій продовжує службу й досі.
– Напередодні Дня нашої Незалежності пригадуються слова про те, що армія може перемагати у битвах, але війни здатен вигравати лише народ, нація. Чи розуміє сьогодні український народ, чи принаймні більша його частина, під якою загрозою втрати новітньої незалежності ми перебуваємо? Чому «новітньої»? Бо лише у двадцятому сторіччі українці шість разів здобували незалежність. І п’ять разів її втрачали. Тому наразі вкрай актуальним є питання, чи є зараз в Україні критична маса людей, котрі свідомі того, що ця війна ще може тривати десятиліттями. І чи готові вони багато чим жертвувати, щоб зберегти державу і дати можливість жити своїм дітям на землі своїх прадідів? Не впевнений, що можу відповісти на це ствердно… І тому відчуваю певний острах та прикрість. На жаль, з 1991 року покоління наших батьків, а згодом і наше, будували що завгодно, лише не успішну економічно самодостатню, самобутню Україну, якій притаманні всі ознаки справжньої, а не декларованої державності.
Про Незалежність України
– Зараз кожен має розуміти, що День незалежності – це не просто святковий день в календарі. Це – уособлення мрії мільйонів наших предків, які віддавали життя заради волі України, але так і не дочекалися самостійності. Це те, за що поклали свої життя та здоров’я сотні тисяч наших сучасників. Зокрема – й моїх побратимів. Зрештою, незалежність – те, без чого наш народ, кожна родина, кожен українець не зможуть існувати на цій землі. Тому незалежність потрібно цінувати над усе. І продовжувати робити все задля того, аби її зберегти.
Читайте також :Стоматолог Олексій Кухаревич: Профілактика завжди краща, ніж лікування