Михайло Андрійович Носаль – один із найвідоміших народних лікарів XX століття. Його ім’я стало символом фітотерапії в Україні.
Народився 12 квітня 1886 року в українській родині поблизу Любліна (тоді — Польща). Михайло Андрійович Носаль — майбутній травознавець і фітотерапевт. Він увійшов в історію як символ українського народного лікування. Спершу закінчив духовне училище у Варшаві (1903). Згодом – семінарію в Холмі (1911), після чого став священником на Холмщині, Могилевщині, Волині та зрештою — у Рівному.
Окрім пастирської місії, Михайло Андрійович захоплювався рослинознавством. А також володів кількома мовами (латина, польська, німецька, французька), мав велику бібліотеку з хімії, фармації, фізіологі. У 1926 році він здобув срібну медаль на виставці в Познані. А пізніше — почесного листа від міністра сільського господарства за участь у виставці у Володимирі-Волинському.
Під час роботи в Дубні (1929–1935) та Рівному (з 1935 до смерті у 1950 році) Михайло поєднував богослужіння зі збиранням лікарських рослин і поширенням знань про їх користь. У 1942 році частина його матеріалів вийшла в журналі «Сільський хлібороб» під рубрикою «Волинські скарби – рослини лікарські». У 1958 році його син Іван Михайлович Носаль (нар. 26 квітня 1913 р.) на основі цих записів опублікував книгу «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі». Вона стала настільним виданням для травознавців і неодноразово перевидавалася у 1962, 1965 роках.
У 1942 році Михайло Андрійович писав:
« Із перших свідомих днів свого життя я займаюся збіркою зіль лічничих і уважно стежу за тим, який вплив на організм людини має окрема лікарська рослина. Уся моя священича практика проходила по селах… Коли село положено на 50 кілометрів від міста, а до волосного фельдшера 24–30 верстов, то в тяжких недугах при невилазному болоті та весняній розторопі за що візьмешся як не за лікарські рослини… Я безкінечне число разів бачив, як діяльна їх сила виривала людей із рук смерті. У лікуванні рослинами за своє життя придбав багато практичного досвіду, і про лікарські зілля маю таке знання, як і в пастирській практиці. Щоб «не забирати» з собою усього того, що знаю про лікарські зілля, з однієї сторони, а з другої, щоб це святе знання учинити насліддям усього народу, я написав книгу про лікарські рослини. Вона носить титул: «Волинські скарби — рослини лікарські (збір, сушка, переховування та застосування в медицині науковій та народній). Підручник для народу».
Михайло Андрійович помер 8 жовтня 1950 року. Похований на кладовищі в Тютьковичах під Рівним, куди прийшли сотні людей вшанувати його пам’ять. У 2001 році біля дзвіниці Свято‑Успенської церкви йому встановили пам’ятний знак. А у 2004‑му — присвоїли звання «Почесний громадянин міста Рівне». 2001 року у м.Рівне на подвір’ї Свято-Успенської церкви, де Михайло Носаль слугував протоієреєм останніх 15 років свого життя, поряд із дзвіницею на його честь встановлено пам’ятний знак.
У родині Носалів справу продовжили:
-
Іван Носаль — агроном, фітотерапевт, викладач, автор важливих фітокниг.
-
Костянтин Іванович Носаль — онук Михайла, продовжує традиції та розвиває Фундацію Носалів.
-
Правнуки — Кирило та Павло — також займаються народною медициною.
Родина Носалів — яскравий приклад злиття духовності, науки та української народної культури. Їхня спадщина й сьогодні надихає лікарів, фітотерапевтів та звичайних людей, що прагнуть жити в гармонії з природою.
Читайте також : Борис Квашенко — лікар, який все життя присвятив рятуванню жінок і розвитку медицини Рівненщини