У Рівному хочуть створити музичний осередок, якого до цього часу в місті не було

03.09.2019

У Рівному хочуть створити музичний осередок, якого до цього часу в місті не було

PRO Audio офіційно у місті Рівне з’явилась 4 роки тому. Але історія музичного бізнесу родини Війтович сягає ще 80-х років минулого століття. На сьогодні подружжя Андрій Війтович та Катерина Війтович створили у місті унікальний шоу-рум для музикантів, де можна не лише придбати інструмент, а отримати консультацію, пограти на ньому, поговорити з однодумцями, налаштувати світлову та звукову систему у закладі. В певній мірі – це місце для обміну досвідом та пошуку натхнення творчих людей. Про хобі, що переросло в бізнес – далі.
«Якщо згадати наші перші кроки у цій сфері, це був ентузіазм на 99%»
Андрій Війтович:
Від реєстрації ТМ «Pro audio» нашому бізнесу вже 4 роки. Якщо ж брати відлік від тих маленьких магазинчиків, з яких ми починали, то ми працюємо у цій сфері з 2006 року. Це 13 років. А якщо не прив’язуватись до торгової марки, то ми працюємо з 2006-го. Якщо враховувати, що це наша родинна справа, то батьки починали свої перші кроки у 80-х. Тоді, в період повного хаосу в країні, це бізнесом назвати важко, це і не був бізнес, через те, що тоді приватна діяльність була в принципі заборонена законом. У 80-х роках ти не міг зареєструватись, надавати послуги у різних сферах, брати оплату, це був тіньовий бізнес, більш схожий на хобі.
Бізнес, я рахую, це така справа, про яку ти можеш вільно заявити і це має бути підтверджено не лише словами, але і ділом. Тобто, якщо ти заявляєш, що в тебе великий шоу-рум, то це має бути дійсно великий шоу-рум, який може надати широкий обсяг інструментів для прослуховування, консультацію, інші послуги.
Якщо згадати наші перші кроки у цій сфері, це був ентузіазм на 99%. Ніякого фінансового підґрунтя там не було взагалі, це було цікаво, це була улюблена справа, хотілось якось під сучасність її підлаштувати, щоб це було не просто хобі, а бізнес.
Вливань ця справа потребувала суттєвих, в принципі вони і сьогодні відбуваються. Без цього ніяк. Якщо ти хочеш розвиватись, ти мусиш постійно вкладати щось. Згодом, воно правда не завжди повертається, але ти робиш це з певною метою. Хоча не завжди розумієш для чого і не завжди чекаєш певного повернення фінансів. Це бізнес. Без цього ніяк. Це обов’язкова складова.
«Ми частково не те що боїмось, а дещо соромимось слова «компанія»
Катерина Війтович:
Це не просто магазин, це великий шоу-рум в місті Рівне, де перед покупкою, можна спробувати зіграти на інструменті, це інтернет-магазин, це команда професіоналів, які займаються встановленням звукового та світлового обладнання – в кав’ярнях, ресторанах тощо.
Андрій Війтович:
На сьогодні, якщо говорити про встановлення звукового та світлового обладнання – це понад 200 реалізованих проектів. І це найкраще підтвердження того, що це вже є повноцінний бізнес, що клієнти підтверджують своїм вибором.
Ми частково не те що боїмось, а дещо соромимось слова «компанія». Але на сьогоднішній день так і є по всім визначенням. Ми закриваємо багато напрямків – продаж, сервіс, обслуговування.
«У нас буде мультизал свого роду»
Андрій Війтович:
У нас буде мультизал свого роду. Його важко охарактеризувати одним словом. Бо це і повноцінний демо-зал, який буде демонструвати якісь функції обладнання, і репетиційна зала, зал для семінарів, джем-session, де можна зібрати певне коло музикантів для репетицій, джемів, творчих вечорів. Ми закладаємо багато можливостей.
Катерина Війтович:
Це буде простір для музикантів, творчих людей, для організаторів. Хочемо створити такий свого роду осередок музичний, якого до цього часу в місті не було.
«Цей магазин, як наша дитина…»
Катерина Війтович:
Нам нещодавно це питання задала колега (авт. – про розділення обов’язків) і ми не знали, що відповісти. Бо ми ж ніби все робимо і тоді зрозуміли, що ми просто цим живемо. Немає такого, що ти пішов те відкрив, зробив це і це, з 1 до 2 – обід, о 17 ти вже вдома чи гуляєш з друзями. Кожен день по-різному, кожен щодня виконує різну роботу, в залежності від ситуації.
Ми жоден з процесів не віддали б комусь іншому. Цей магазин, як наша дитина. Ми не довіримо це, бо воно не буде вже на такому рівні, як зараз. Ми працюємо індивідуально з кожним клієнтом, в нас свій підхід до кожного. Якщо віддати це комусь – це вийде на рівень «продав-купив», а зараз наші клієнти стають нашими друзями.
Заряджаємось один в одного. Бо коли в одного вже з’їжджає дах, то другий трохи більш притомний підтримує. І так по черзі.
Андрій Війтович:
Нормованого графіку досі немає. Коли ти працюєш на себе, ти можеш довше працювати. Особливо, коли чимось сильно захоплюєшся, це буває затягується до середини ночі.
В нас у кожного є такий візуальний датчик, який сигналізує не зроблену роботу або «косяки» по магазину. Якщо це датчик знаходить якусь проблему, то він передає рукам сигнал, а хто перший, той і зробить. І по факту, як на мене, це найкраща бізнес-модель. Якісь основні найважливіші обов’язки у нас розділені, бо це така вузька спеціалізація, де кожен має бути спеціалістом. Але якщо рахувати якимись простими завданнями, то по мірі надходження цих завдань, ми їх вирішуємо.
Просто другий, хто більш притомний, пропонує ідею виїхати на природу, просто посидіти подивитись на хмари, які їдуть по небу і відволікають тебе. Ну і взагалі просто побути на відкритому просторі, десь, де немає стін, стелі. Ще одним моментом є наші вдячні клієнти. Коли ти бачиш вдячного клієнта, який собі, навіть, не уявляв такого обслуговування, сервісу, це також підтримка.
«Коли ти займаєшся своєю справою, то розумієш для чого ти це робиш, для чого не досипаєш ночами…»
Андрій Війтович:
Звісно, працювати на когось, це, напевне, надійніше. Хоча, займаючись своєю справою, про це важко судити. Але коли ти займаєшся своєю справою, то розумієш для чого ти це робиш, для чого не досипаєш ночами, однозначно дуже багато чим жертвуєш, особливо відпочинком, вільним часом, якимись хобі. Ми вже частково забули про своє хобі, яке в нас було років 5 тому. І якщо, навіть, не ми пожинатимемо плоди, то, надіємось, що наші діти, внуки будуть нам дякувати за нашу роботу.
Процес реєстрації торгової марки насправді не складний, якщо врахувати факт, що ви вже вклали в цей процес хоча б 2-3 роки своєї праці, часу, зусиль, фінансів, і вас через судові процеси змушують змінити назву, бо ви заволоділи чужим ім’ям, то це величезний крок назад, як мінімум, у просуванні вашого бізнесу. Тут вже не говоримо про якісь фінанси чи час.
Якщо ви плануєте, навіть, перевести свою справу у бізнес з працівниками, то шукайте людей, яким це в першу чергу цікаво. Якщо людині не цікаво, я не бачу сенсу допускати її до цієї справи. Тим більше, якщо це справа вашого життя, в яку ви вклали дуже багато свого часу, знань, вміння, то знайте, що все дуже легко можна зруйнувати. Тому варто шукати людей, які мають певне бажання, ентузіазм в цій справі, просто нею горять, своїх однодумців. Тоді це може перерости в бізнес, але не втратиться ось цей стержень, ідеї самої цієї справи, заради чого це все і починалось. Кожен крок важкий. Але, коли ти бачиш його результати, відразу ця важкість розсіюється.
Інтерв’ю взяте у рамках «Думай руками» – проєкту ГО Платформа взаємодій «Простір» при партнерстві з UA: РІВНЕ – Суспільне мовлення. Це 10 історій локальних брендів, де одного разу мрія стала реальністю, де людина вийшла за рамки звичного аби створити дещо надзвичайне. У кожного свій шлях, він неповторний, сповнений пригод, втоми, ідей та пошуків. А яким буде твій?
Думай руками та реєструйся на Форум креативних індустрій (21 вересня)! З питань акредитації та інтерв’ю зі спікерами звертайтеся за телефоном 096 804 56 35 (Ірина)
, , , , переглядів: 359


Кількість коментарів: 2
  1. Шановні Андрій і Катерина! Прочитав інформацію в новинах Рівного від 3.08.19 про ваше «детище»- новий музичний центр. Хочу поспілкуватись з вами і поділитись чимось. Це не бізнес-план і хочу відразу зазначити, що відношу себе до тієї категорії творчих людей, які із бізнесом не дружать. Але можливо Центр зацікавиться моїми деякими наробками в продюсерському плані, адже я так зрозумів, що вас цікавить все нове і незвичне.
    З повагою Сергій , 64 роки (не лякає?), не музикант і не ІТ-технолог.
    Не офейсбучений, тому тільки e-mail у відгуку

  2. Хотів би поспілкуватись з Андрієм та Катериною

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *