Плач, проблеми зі сном, дратівливість або замкнутість можуть бути реакцією дитини на тривоги й обстріли. Розповідаємо, як батькам підтримати дітей різного віку та яких слів краще уникати.
Повітряні тривоги, вибухи та постійні новини про війну можуть викликати у дітей страх і тривогу. Реакція залежить від віку: маленькі діти частіше шукають фізичного контакту з батьками, школярі можуть багато запитувати про небезпеку, а підлітки — ставати замкнутими або дратівливими.
Психологи радять дорослим не знецінювати дитячий страх, а допомогти дитині відчути, що поруч є людина, на яку вона може спертися.
Як страх може проявлятися у різному віці
У дошкільнят реакцією на сильний стрес можуть бути плач, істерики, бажання постійно бути біля батьків, порушення сну або повернення до поведінки, яку дитина вже переросла.
У молодших школярів можуть з’являтися дратівливість, труднощі з концентрацією, повторні запитання про вибухи та небезпеку. Дитина також може скаржитися на фізичне самопочуття.
Підлітки іноді реагують замкнутістю, агресією, проблемами зі сном або демонстративною байдужістю. Важливо не змушувати підлітка говорити, але дати зрозуміти, що дорослий готовий вислухати без осуду.
- говорити спокійно й короткими зрозумілими фразами;
- не заперечувати страх дитини;
- за можливості залишатися поруч і підтримувати фізичний контакт, якщо дитина цього хоче;
- пояснювати, що зараз ви робите для безпеки: йдете в укриття, перебуваєте у безпечнішому місці, виконуєте правила;
- перемкнути увагу на просту знайому дію — гру, розмову, малювання або читання;
- після небезпеки поступово повертатися до звичного режиму.
Чому «не бійся» не завжди допомагає
Коли дитина налякана, фрази «не бійся», «нічого страшного» або «припини плакати» можуть сприйматися як заперечення її переживань.
Краще визнати емоцію: сказати, що бачите її страх і залишаєтеся поруч. Водночас не варто давати обіцянок, яких дорослий не може гарантувати.
Дитині також важливо пояснювати ситуацію правдиво, але відповідно до її віку. Надмірні подробиці про руйнування та загиблих можуть лише посилити тривогу.
Що робити після відбою
Після небезпечної ситуації корисно повернути дитині відчуття передбачуваності: поїсти, погратися, прогулятися, почитати або продовжити інші звичні справи, якщо це безпечно.
ЮНІСЕФ також радить дорослим слухати дітей, дозволяти їм говорити про свої почуття та підтримувати звичний розпорядок настільки, наскільки це можливо.
Під час повітряної тривоги психологічна підтримка не замінює правил фізичної безпеки. Насамперед дорослим із дітьми потрібно перейти у визначене безпечне місце та дотримуватися рекомендацій відповідних служб.
